Коли Беата дізналася, що вагітна, її сім’я була в шоковому стані. Рідні були категорично проти її стосунків із чоловіком, якого вважали людиною, що швидко зникне з її життя. Беата — звичайна дівчина зі Львова, з люблячої української родини. Виховувалась мамою та вітчимом, який повністю замінив їй батька. Батьки завжди підтримували її і давали відчути, що вона кохана та може на них покластися. Беата закінчила школу і склала ЗНО, але вступ до університету був під питанням через слабке знання англійської мови. Щоб опанувати мову, Беата вирішила взяти приватні уроки та почала шукати викладача. Обрала Роні, який приїхав в Україну з Гвінеї на навчання, і вже кілька років давав приватні уроки англійської. Спочатку їй важко давалося навчання, але поступово Беата почала симпатизувати Роні, і невдовзі їхні стосунки стали дуже близькими. Вони не хотіли більше бути нарізно. Дізнавшись про вагітність, сім’я Беати була шокована. Їм зовсім не подобалася думка про стосунки з людиною, яку вони вважали тимчасовою в житті Беати. Уявляли собі її у ролі самотньої матері, а майбутню дитину — інакшою на тлі інших українських дітей. Після отримання диплому Роні дійсно повернувся на батьківщину, втім, постійно тримав зв’язок із Беатою. Обоє з нетерпінням чекали на народження дитини, спілкувалися телефоном і по відеозв’язку. Донька народилася в строк, але ворожість рідних змусила Беату прийняти рішення — поїхати із дитиною до Гвінеї. Беата та її чоловік зустріли чимало труднощів у Африці: їм зовсім не підходив тамтешній клімат, тож зрештою повернулися до України. Згодом народилася друга донечка. Родина відмовляється з ними спілкуватися, та Беата не хоче покидати коханого тільки для того, щоб догодити оточенню. Подружжя планує переїзд до Канади в надії зустріти там більше толерантних людей.

Коли Ганна дізналася, що чекає дитину, вся її родина була приголомшена. Їм зовсім не подобалася думка, що вона зустрічається з кимось, хто, на їхню думку, не залишиться надовго в її житті.

Ганна була звичайною дівчиною зі Львова, з простої української сімї. Виховували її мама та вітчим, який замінив їй рідного батька. Батьки завжди підтримували її у всьому, і Ганна знала: її люблять та вона може на них розраховувати. Вона закінчила школу, склала зовнішнє незалежне оцінювання, але вступ в університет був під загрозою через слабке знання англійської мови.

Ганна вирішила, що приватні уроки з викладачем допоможуть їй опанувати мову швидше, тож почала шукати вчителя. Вибір її пав на Давида, який родом із далекої Нігерії, але приїхав в Україну навчатися у виші. Давид чудово розмовляв англійською та вже кілька років займався репетиторством. Перший час навчання давалося Ганні нелегко. Проте з часом вона стала проводити з Давидом все більше часу й незчулися, як їхні стосунки стали дуже близькими. Вони вже не хотіли бути порізно.

Коли Ганна дізналася про вагітність, її родина знову була спантеличена. Вони не приймали цей союз і уявляли доньку самотньою матір’ю, хвилювалися, що її дитина через зовнішність буде виділятися серед інших малюків.

Після закінчення університету Давид змушений був повернутися до рідної Нігерії, але він постійно підтримував зв’язок з Ганною. Вони обоє чекали на народження своєї дитини, щодня телефонували одне одному та спілкувалися через інтернет. Донечка народилася вчасно, але напруга в родині підштовхнула Ганну до важкого рішення переїхати за чоловіком в Африку.

Та життя в Нігерії виявилося непростим ні Ганна, ні її чоловік так і не змогли звикнути до спеки й чужої природи. Зрештою вони повернулися в Україну. Через певний час у них народилася ще одна донька. Проте рідня відмовилася підтримувати з ними звязки, а Ганна не хотіла залишати коханого заради затвердження родичів. Тоді вони вирішили спробувати щастя в далекій Канаді, вірячи, що там зустрінуть більше розуміння і прийняття.

Тепер, через роки, згадується усе це, як непростий, але важливий шлях до власного щастя.