Коли я працювала у великій компанії на Подолі, мій чоловік Володимир Кравченко повинен був забрати наших дітей з «Квіткової» групи. Я підбігла до його дверей, а він стояв у коридорі і не відкрив їх, ніби хотів мене відштовхнути.
Зараз я живу в квартирі батьків у Львові, а діти у Володимира. І це не тому, що він їх любить, а тому, що чоловік вирішив так мені спокутувати.
Наша знайомість почалася добре. Нас познайомив спільний друг, і ми відразу зрозуміли, що підходимо один одному. Не відкладаючи, ми вирішили одружитися. Через рік вже у 2021му ми одружились у церкві на Андріївському узвозі. Я була вагітна. Батьки обох допомагали шукати житло придбали скромну однокімнатну квартиру в новобудові на Прикарпатті. Нехита, але це був наш власний дім.
Одразу після народження сина Андрія розпочалися проблеми. Володимир не був підготовлений до нічних криків, безкінечних підгузків і розкиданих іграшок. Йому не подобалося, що я весь час зайнята малюком. Через рік я знову завагітніла, і народилася донечка Олесе́нька. Житло стало ще тісніше, а в нашій однокімнатці було важко дихати. Він часто був дратівливим, і сварки ставали щоденною рутиною.
Володимир звинувачував мене в усьому: в тому, що наші батьки не змогли знайти кращу квартиру, в тому, що я «зросла» після двох пологів, в тому, що я погана мати, що діти шумлять і що я не справляюся з їх вихованням. Я бачила, як сімя розпадається на шматки.
Я вирішила віддати дітей у дитячий садок і шукати роботу. Працювала в колі «Покров», а вдома Володимир все частіше приходив у стані сп’яніння. Вимоги до мене і дітей лише множилися. Я зрозуміла, що можу залишити його, заробити на себе і зняти окрему квартиру.
Знайшла роботу в «Укрпошті», познайомилася з добрим чоловіком Олексієм Гончаром, і ми почали зустрічатися. Це стало для мене виходом, бо вдома чекали лише прибирання, пральня, готування, прасування і заподрукуваний чоловік. Одного дня я не витримала і вирішила діяти.
Я забрала Андрія і Олесе́ньку і поїхала до батьків, а потім орендувала маленьку квартиру в Києві. Коли я була на роботі, Володимир зайшов до дитсадка і забрав дітей. Я підбігла до його будинку, а він не відкрив двері, хоча був вдома.
Тепер він поставив умову: або я повернусь, або подасть на розлучення, а діти залишаться з ним, і я буду виплачувати аліменти. Я боюся, бо він має контакти, а суд, можливо, схилиться на його бік. Найгірше він зовсім не піклується про дітей, використовує їх лише, щоб маніпулювати мною. У глибині душі я знаю, що якщо не погодитись, діти втомляться від нього і повернуться до мене, але як довго я маю чекати, я не знаю
