Коли я гостювала у подруги Аліни, мій чоловік раптово подзвонив їй. Я відповіла і почула щось неймовірне. Ось історія наших стосунків, останніх випробувань Аліни та несподіваної розв’язки

Пів року тому Марію покинув чоловік, і я намагалася бути поруч, підтримувати її у цей складний період. Але за останній місяць вона ніби віддалилася й уникала спілкування, хоча ми раніше бачилися майже кожен день. Я почала непокоїтися щось із нею було не так. Вирішила заїхати до Марії у Львові, побачити, як вона тримається.
Зустріла вона мене без особливої радості скоріше навпаки, була похмура й відсторонена. Якраз щось возилася на кухні з борщем чи варениками. Я намагалася розрядити атмосферу, похвалила запах у квартирі, мовляв, так смачно пахне, аж апетит розігрався. А вона наче зніяковіла, швидко відповіла, мовляв, треба бігти, бо щось на плиті зараз згорить.
Я пішла у вітальню, якраз дзвонить мій чоловік, каже, затримається на роботі до пізнього вечора. Це було не вперше останнім часом він регулярно повертався додому ледь не опівночі. Саме відтоді й Марія помітно закрилася раніше ділилася всім, а тут мовчить наче води в рот набрала.
І тут, буквально після мого дзвінка, пролунала мелодія на телефоні Марії. Її телефон лежав на столику поруч, і я раптом помітила на екрані імя свого чоловіка Тарас. Я, не задумуючись, взяла слухавку. І що ти думаєш? Це дійсно був мій Тарас. Голосно сказав щось типу: Марічко, вже дуже за тобою скучив, скоро буду.
Тут до мене дійшло. Просто різонуло, як холодною водою: моя найкраща подруга Марія закрутила роман із моїм чоловіком за моєю спиною. Я в шоці ледве стримала сльози, швидко зібралася і пішла. Усередині було моторошно на душі, але водночас я ніби зітхнула з полегшенням: не треба більше тягти на собі цього лінивого чоловіка, який замість роботи і нормальної зарплати тільки скаржився і жив на мої гроші.
Згодом мені стало цікаво, як довго він витримає з Марією. Уяви, вони прожили разом шість місяців, поки Марія остаточно не вигнала його з хати. Він ще подумав, що я його прийму назад. Та де там я гнала його з двору, як непотрібного. Тепер, чесно, мені значно легше жити я вільна від баласту цієї токсичної історії й щаслива сама з собою.