Коли я вийшов з маршрутки, я побачив свою маму, яка сиділа на тротуарі й просила милостиню. Я й мій дружина були приголомшені. Про це ніхто навіть не здогадувався.
Мені 43 роки, мамі 67. Живемо ми в одному місті, але на різних кінцях. Як і більшість літніх людей, мамі потрібен постійний нагляд, але переїхати до мене вона не може лише з однієї причини у неї в квартирі четверо котів і троє собак. Вона також годує всіх бездомних тварин у дворі. Кожну гривню, яку я їй даю, мама витрачає або на ліки, або ж на корм для своїх улюбленців.
Я сам приносив їй усе необхідне, бо знав, що мама ні копійки не витратить на їжу для себе чи ліки, якщо в хаті є тварини. Не так давно ми з дружиною були в гостях у товариша, вирішили не брати авто, а поїхати додому маршруткою. Уявіть собі мій шок, коли, вийшовши біля ринку, я побачив маму, що збирає гроші серед перехожих. Я навіть не знав, як на це реагувати. Дружина теж була розгублена. Адже вона знала, що з нашого сімейного бюджету я регулярно виділяю мамі гроші.
Цілком логічно, вона спитала, на що мама витрачає ті гроші. Як з’ясувалося, мама збирала гроші для своїх собак і котів на корм, на щеплення.
Все це виглядає дуже сумно. А що б ви відчували, якби побачили свою маму в такому стані? Що подумають родичі, сусіди, знайомі? Звичайно ж, усі вирішать, що я нікчемний син, забув про маму й залишив її напризволяще. Тепер я постійно ходжу по районам і шукаю маму, щоб зупинити це. Знаю, що навіть після моїх вмовлянь мама не припинила просити, просто ховається від мене краще.
