Коли я був малим, у мене був величезний яскравий сон, який не давав спокою думкам. Я мріяв стати батьком. Коли дізнався, що моя дружина вагітна, я з нетерпінням чекав тієї миті, коли вперше зможу пригорнути сина до грудей. Почалися перейми, і ми поспішили до київського пологового. Увечері у нас зявився хлопчик. Радості моїй не було меж. Ввечері акушерка принесла мені сина. Він був зовсім крихітний, з маленьким носиком і сірими оченятами. Нарешті ми залишилися наодинці. Я вдивлявся в маленьке обличчя, обережно пробував закутувати дитину у пелюшки. Це забрало хвилин десять, адже раніше я ніколи не тримав на руках немовля і вагався а раптом щось зроблю не так.
Обережно поправляв краї пелюшки та побачив його ніжки. Чомусь уявляв це інакше. Син лагідно спав. Я гладив йому ніжки, рученята, животик. Примружився і міцно пригорнув до себе, вдихаючи його запах. І раптом впізнав цей неймовірний аромат він був мій синочок. Але я відчув щось дивне; внутрішній спокій розвіявся. В голові закрутилися тривожні думки, почали зявлятися сумніви ніби малюк пахне не так, як собі уявляв. Здавалося, наче тримаю чужу дитину.
Хотів би лишити сина і піти звідти, більше не повертатися в ту палату. Але як я міг би залишити своє беззахисне маля, адже він так потребує моєї підтримки, мого піклування? Два роки я мріяв про цю мить, коли триматиму його на руках.
Палата здалася холодною і незатишною. Я покликав санітарку, намагався знову запеленати дитину, та руки не слухалися. Треба було годувати сина, але я не знав, як це зробити. Він не хотів брати пляшечку. Відкрив очі й поглянув на мене невпевнено, ще не вміючи сфокусувати погляд, але мені здалося, що він намагається впізнати мене. Я притиснув його, і маленька тепла ручка лягла мені на плече. Я відчув її ніжність і тепло. Враз усі хвилювання зникли. Мій син спокійно спав у мене на руках. Мрія здійснилася я став татом.
