Андрію, дай, будь ласка, ключі від машини. Маму треба терміново завезти в поліклініку, Зоряна простягнула руку до чоловіка, що розкинувся на дивані. За дві години максимум привезу твою красуню цілою і недоторканою.
Андрій навіть не підняв очі від телефону.
Ні.
Що ти маєш на увазі «ні»? Зоряна опустила руку. У тебе ж вихідний, нікуди не їдеш. А мамі справді погано, тиск скачки.
Сказав «ні», от і «ні», нарешті відсунув Андрій телефон і подивився на дружину. Жінка за кермом це завжди проблеми. Хтось підрізає, хтось вбитий в стовп, а інколи ще й щось інше вигадують.
Зоряна піднялась ближче до дивану, стиснувши кулаки.
Андрію, що ти таке говориш?!
А що я не так сказав? За цю машину я ще три роки кредит виплачую. Не буду ризикувати своїм майном, знову загорнувся в телефон, даючи зрозуміти, що розмова завершена.
Зоряна мовчки гляділа на маківку чоловіка, обернулася і вибухнула з вітальні, гучно захлопнувши двері. У коридорі дістає телефон і викликає таксі. Поїздка тудизвідси обійшлася півтора тисячі гривень. Мама весь час вибачалася за незручності, а Зоряна лише стискала губи, уявляючи, як легко Андрій міг би це вирішити, якби захотів
Коли вона повернулася додому, Андрій зустрів її в переддверї з винуватим виразом обличчя.
Зоряно, пробач мене. Я розумію, що вчинив погано. Не подумав, що мамі справді потрібна допомога, спробував обійняти дружину, та вона відштовхнулася.
Залиш мене.
Ну, Зоря, не сердься. Я ж вибача розумію, що був не правий.
Зоряна пройшла повз нього до кухні, нічого не сказавши. Андрій йшов за нею, продовжуючи спроби примиритися.
Може, каву зваримо? Або винце? Поговоримо спокійно?
Зоряна включила чайник і принялась мити посуд так, ніби намагалась змити зі склянок весь світ. Андрій постояв поруч ще кілька хвилин, а потім пішов у кімнату.
Два місяці пройшли в цьому напруженому мовчанні. Зоряна відповідала чоловікові лаконічно, лише коли треба. Андрій кілька разів намагався завести розмову про примирення, та кожного разу натрапляв на стіну холодного байдужості.
У суботу вранці Зоряна стояла на кухні, різала овочі для борщу. За вікном моросив дощ, у квартирі панувала майже затишна атмосфера. Зоряна включила тиху музику і занурилась у процес приготування, нарешті розслабившись після важкого робочого тижня.
Різкий стук у двері змусив її здригнутись. Зоряна витерла руки рушником і, здивована, відчинила, не розуміючи, хто може прийти так рано.
Галина Петрівна? вона крокнула назад, побачивши на порозі червону від гніву тещу.
Ти зовсім совість втратила! влетіла в квартиру Галина Петрівна. Думаєш лише про те, як мого сина в борги загнати! Тобі що, байдуже, як він далі житиме?
Зоряна моргала, намагаючись розібратися, що відбувається.
Галино Петрівно, про що ви? Що сталося?
Що сталося? теща розвернулася до неї всім корпусом, очі палахкотіли праведним гнівом. Ти машину Андрія розбила! Тепер мій син три роки кредит виплачуватиме за купу металобрухту!
Зоряна відчула, як земля відступає під ногами.
Галино Петрівно, я ніколи не сідала за кермо машини Андрія. Ніколи! Він сам мені відмовив, коли я просила ключі.
Брешеш! прошипіла теща. Мій син все розказав! Як ти його машину взяла, а потім у кавокаво розбила!
У той момент у переддверї почулися кроки, і зявився Андрій. Галина Петрівна миттєво кинулась до сина.
Вона ще й не визнає! Андрію, милий, як ти тепер будеш жити? Три роки за розбиту машину платити! Ні машини, ні грошей!
Зоряна глянула на чоловіка, сподіваючись, що він розвяже ситуацію. Але Андрій лише схилив голову і ледве помітно кивнув.
Андрію? голос Зоряни прозвучав хрипко. Скажи мамі правду. Скажи, що я ніколи не брала твою машину.
Андрій мовчав, розглядаючи свої тапочки.
Коли саме я, нібито, розбила твою машину? Зоряна повернулась до тещі, у її голосі прозвучали металеві нотки. Назвіть точну дату.
Галина Петрівна тріумфально дістає телефон.
Ось, у вівторок о другій годині дня! У мене є вся переписка з Андрієм! Ось! вона підсовує телефон Зоряні під ніс.
Зоряна швидко перегортала в памяті події вівторка. Робоча конференція
У вівторок? вона посміхнулася, і цей сміх змусив Галину Петрівну замовкнути. У вівторок я була на виїзній конференції. Цілий день. З семи ранку до девяти вечора.
Обличчя тещі стало розгубленим.
Але Андрій сказав
Андрій збрехав, крокнула Зоряна до чоловіка. Хіба ж так, дорогий? Розкажи нам правду. Хто насправді розбив твою драгоцінну машину?
Андрій підняв голову, його лице розклалося червоними плямами.
Мамко, пробач. Я сам розбив машину, його голос дрожав. Я не хотів, щоб ти розсердилася і крикувала, думала, що я невмілый. Подумав, що якщо звинуватити Зоряну, то
Ти перекинув провину на невинну! Зоряна відчула, як у ній піднімається хвиля люті. І ще маму проти мене налаштував!
Галина Петрівна сіла на стілець, її обличчя поблідніло.
Андрію, як ти міг? Навіщо брехати? Навіщо?!
Мамко, ти ж знаєш, як я не вдається за кермом. Памятаєш, у вісімнадцять років я подряпа́в татову машину? Ти тоді тиждень не розмовляла зі мною, Андрій намагався схопити маму за руку, та вона відстала.
А ти вирішив звинуватити Зоряну? Галина Петрівна повільно підвелася. Сину, ти ж дорослий чоловік! Як можна перекладати відповідальність на жінку?
Зоряна стояла, схрестивши руки на грудях, і спостерігала за цією сімейною сценою. Її гнів повільно перетворювався на щось інше втому й розчарування.
Знаєш що, Андрію? Коли ти відмовив дати мені машину, щоб завезти маму до лікаря Я подумала, що ти просто жадібний егоїст. Але виявилось ще гірше. Ти підлий.
Зоряно, будь ласка, не треба, Андрій спробував підійти до дружини.
Стоп! вона підняла руку. Не треба. Ти готовий зруйнувати наші стосунки, лише щоб не визнати перед мамою свою помилку.
Я хотів сказати, чесно хотів! Просто не знав, як розпочати
Не знав, як розпочати? Зоряна розсміялася, але в цьому сміху не було веселості. «Пробач, Зоряно» так починаються щирі розмови.
Галина Петрівна раптом заговорила, звертаючись до сина:
Андрію, ти розумієш, що я погано про Зоряну думала? Я вважала її егоїсткою і безвідповідальною! А вона взагалі ні до чого не причетна!
Мамко, я виправлюсь, я
Виправишсь? Зоряна підходить до вікна і дивиться на сіру дощову погоду. А як ти виправиш те, що я тепер знаю про тебе? Те, що в складну мить ти вважаєш за краще звинуватити мене, лише щоб сам вийти сухим з води?
У квартирі повисла тиша.
Зоряно, тихо кликнув чоловік, що тепер робити?
Вона не повернулася.
Не знаю, Андрію. Не знаю. Я думала, що вийшла заміж за чоловіка, на якого можна розраховувати. А виявилось, що мій чоловік готовий підставити мене при першій же можливості.
Це не так! Я тебе люблю!
Любиш? Зоряна нарешті обернулася. Людина, яка любить, не діє так. Люблячий не змушує коханого страждати за власний спокій.
Галина Петрівна підвелася зі стільця і підходить до невістки.
Зоряно, вибач мене. Вибач за те, що повірила цій брехні, за те, що накричала на тебе. Я була не права.
Галино Петрівно, ви вчинили так, як кожна мати: захищали свою дитину. Претензій до вас немає, Зоряна подивилась на тещу, у її очах блиснула нотка співчуття.
А до Андрія?
До Андрія є, підтвердила Зоряна. І дуже серйозні.
Андрій підскочив і підбіг до дружини.
Зоряно, скажи, що мені робити? Я готовий на все, лише б ти простила!
Тепер ти готовий на все, вона відстала від його дотику. Але ти вже один раз збрехав і переложив провину на мене. Це показало твою справжню натуру, Андрію.
Я змінюся!
Люди не змінюються за один день. І тим більше ті, хто здатний на таку підлість.
Вона пішла до кухні, залишивши чоловіка і тещу наодинці зі своїми переживаннями. За дверима лунали приглушені голоси. Галина Петрівна докорила сина за його поведінку.
А Зоряна перебирала в голові варіанти. Що робити далі? Як жити з таким чоловіком?
Нічого не вийде. Яка б Зоряна не намагалася, таке забути неможливо. Вона відкрила браузер у телефоні і ввела запит: «Як швидко розлучитися?». Рішення було прийняте.
