Коли мені виповнилося пятнадцять, мої батьки вирішили, що їм дуже потрібна ще одна дитина. Вся відповідальність за мого брата та домашні справи лягла на мене. У мене не було часу на уроки, а за погані оцінки мене карали. Але найгірше було попереду:
Поки твій брат не закінчить школу, навіть не думай про хлопців! суворо сказав батько.
Мені довелося прийняти радикальне рішення.
Коли мені виповнилося пятнадцять, батьки вирішили, що їм необхідно ще одне дитя. Так зявився мій брат. Усі вітали мене й бажали найкращого, але мені зовсім не хотілося святкувати. Не люблю згадувати цю історію, але ділюсь нею з вами.
Мати раділа, що має доньку, але не через любов я була безкоштовною нянею. Коли братові, Ярику, виповнився рік, вона раптом перестала годувати й пішла на повний робочий день. Бабуся приходила вранці, а коли я поверталася зі школи, вона або спала, або вже пішла. Брат залишався під моєю опікою. Він часто плакав, і я не могла його заспокоїти.
У мене не було часу на себе. Я змінювала йому одяг, купала, годувала, готувала свіжу їжу. Коли батьки поверталися з роботи й бачили брудний посуд чи непрасуваний одяг, вони лаяли мене за лінощі й дармоїдство. Тоді я сідала за уроки, бо раніше на них не було часу. У школі справи йшли погано. Вчителі з жалі ставили мені трійки, за що я отримувала ще більше докорів.
Пралька прає, посудомийка миттє, а ти що робиш увесь день? Мабуть, тільки про вечірки й думаєш!
Батько кричав на мене, а мати мовчки хитала головою. Наче вона забула, як це провести кілька годин з невгамовною дитиною та переробити всі справи.
Пралька справді прає, але її треба включити, речі повісити, а попередній день перепрасувати. Посудомийку вдень використовувати не можна багато електрики бере, а дитячий посуд мила тільки вручну. Ніхто не заздрив моєму щоденному миттю підлоги, бо Ярик був дуже активним повзав і бігав скрізь.
Трохи стало легше, коли брат пішов у дитсадок. Батьки наполягали, щоб я забирала його й годувала після школи. Хоча так у мене зявилося кілька годин на себе. Я стала краще вчитися й закінчила рік без трійок.
Я мріяла вступити на біологію. Це була єдина спеціальність, яка мене цікавила, але батьки не підтримали.
Університет у центрі, їхати півтори години. А коли ти повертатимешся? Ярика треба забирати, а потім доглядати. Навіть не думай!
Батьки були непохитні, тому навчальний заклад вибрали замість мене. Найближчим виявився кулінарний технікум, де я вчилася на кондитерку. Перший семестр пройшов у тумані тепер би сказали, що я була в депресії. Але потім я захопилася. Мені сподобалося готувати тістечка, печиво, десерти.
З другого курсу я підробляла у вихідні працювала в кафе неподалік. Спочатку батьки нарікали, що я не вдома, але я відстояла цей час для себе. Після закінчення мене взяли на повний день.
Незабаром у кафе прийшов новий шеф-кухар. Ми почали зустрічатися після змін, і знову почалися сварки. Батько кілька разів приходив після моєї зміни, щоб забрати мене додому. Одного разу вони влаштували сімейну нараду.
Запросили бабусю, тітку та її чоловіка. Поставили мене посеред кімна
