Мама завжди була сувора зі мною, наче я її домашнє завдання, яке постійно треба перевіряти. Тато ж часто їздив у відрядження, а мама залишалася на сторожі моєї дисципліни одна. Тато мене любив, але кожен його приїзд був схожий на роздачу подарунків на день Святого Миколая. А ось мама, замість ласки, частіше дарувала мені вказівки і втомлені погляди.
Одного разу тато поїхав і так і не повернувся. Тут точно не до сміху, але мама взялася мене виховувати ще жорсткіше, наче в неї зявилася особиста місія зробити з мене залізну леді.
У школі я не мала друзів: ходила у формі, яку мама знайшла на розкладачці біля залізничного вокзалу у Львові. Мама повторювала: Одягай те, що є. Перш за все треба впорядкувати мій життєвий хаос, а грошей на тебе немає. Ось так, з терпінням святого, я носила ту страшенну форму цілий пятий клас.
Згодом сусідка Галина принесла мені формений костюм, в якому її донька Марічка закінчила школу. Я тягала ту форму до самого випускного балу, а щодо взуття там вже якась сумна історія! Ходила у тому, що спадало з небес, і навіть коли туфлі стали мені малі, я ще кілька місяців тягнула, бо жаліла кошти.
Врешті-решт я блискуче закінчила гімназію і вступила до університету, вибравши економіку. В гуртожитку я носила те, що дарували подруги, коли їм набридла їхня одежа теж своєрідний екзібіціонізм.
Одного разу я зустріла Олексія, який був вже випускником університету. Ми почали зустрічатися, і він познайомив мене зі своїми батьками. Коли я до них прийшла, пошкодувала про свої старі туфлі: вони промокли, і ноги були мокрі, але його мама зробила вигляд, що нічого не помітила. Наступного дня запросила мене ще раз і подарувала нову пару туфель. Я мало не розплакалася не від радості, а від здивування: це було так по-людськи, так тепло.
Мені здалося, що батьки Олексія мене не приймуть, але невдовзі вони почали ставитися до мене, як до своєї доньки навіть борщ на обід робили з пампушками! Я ще й досі не розумію, що такого я зробила, аби заслужити це. Як весільний подарунок вони подарували нам будиночок під Києвом, а після завершення університету свекруха запропонувала мені роботу у своїй компанії. Це був справжній економічний прорив у моєму житті зарплата в гривнях була пристойна, і нарешті я могла купити собі все, що треба. Я дякую Богові щодня за те, що допоміг мені пройти всі ці випробування.
Коли моя мама дізналася, що я одружена, маю гарну роботу і власний дім, вона відразу прилетіла в мою квартиру, як лелека, і стала просити фінансової допомоги. Та наша розмова пролунала на кухні, де була моя свекруха. Вона негайно покликала Олексія і мого сина. Олексій серйозно пояснив мамі, що відтепер не варто чекати від мене ніякої допомоги. У той момент він, мабуть, відчув себе героєм великого роману; підкреслив, що він вдячний за те, що має таку доньку, але попросив більше не приходити до нас додому.
З того часу мама зникла з нашого життя, а я з нетерпінням чекаю появи нашої дитини надіюсь, вона буде в нас не менш стійка до життєвих колізій і точно матиме гарні туфлі.
