Коли я зайшов у літак, одразу побачив, що наші місця були зайняті.
Я з дружиною планував поїздку до родини у Львові. Ми заздалегідь купили два квитки на літак, спеціально обравши місця біля вікна й поруч один з одним.
У літаку, яким ми мали летіти, було по три місця в ряду. Я знав про це, тому все вибрав так, щоб для нас був зручний варіант. Коли ми нарешті зайшли на борт, то одразу помітили, що на наших місцях сидять незнайомі люди. Я перевірив свої квитки все було вірно. На моєму місці сиділа жінка, а поруч, де мало бути місце дружини, її маленький пятирічний син.
Жінка поводилася так, наче все гаразд, тож я вирішив, що вона, можливо, просто переплутала номери сидінь.
Вибачте, але ви займаєте наші місця, звернувся я до неї.
Вона не звернула жодної уваги. Коли моя дружина чемно повторила, жінка повернулася і холодно відповіла:
Мій син дуже хотів сісти біля вікна. Хто перший зайняв того і місце. Ми мінятися не будемо, сідайте посередині, там вільно.
Мене це, чесно, обурило. Я спокійно сказав:
Пробачте, але ми спеціально вибирали й купували ці місця. Не ускладнюйте ситуацію, будь ласка, поверніть нам наші місця.
Ви не бачите, що дитина збуджена? Якщо я його пересажу, почне плакати. У вас дітей немає? Ви доросла людина.
Ми з дружиною не стали сперечатися, а покликали стюарда. Тільки після втручання екіпажу жінка погодилася повернути нам наші місця.
Думаю: якщо їй так хотілося посадити сина біля вікна чому не купила такі квитки заздалегідь? Це якась чиста жадібність!
Добре, що стюард швидко владнав ситуацію, і конфлікт не затягнувся. Пасажири поруч мене підтримали, бо бачили, що я намагався діяти чемно й не створював скандалу.
Не розумію, чому батьки з дітьми вважають, що їм усе можна й вони особливі. У нас також є діти, але це ж не дає права відбирати чужі місця чи без черги пролазити.
Головне, що далі політ пройшов спокійно. Сподіваюся, ця жінка далі робитиме висновки і не буде ставити інших у незручне становище купувати місця треба завчасно, як усі нормальні люди.
