Ти знов до неї?
Соломія сверлила очима чоловіка. Дмитро продовжував зашнуровувати кросівки.
До дітей, Соломіє. До дітей, а не до неї, буркнув він, випрямляючись. Скільки можна це обговорювати?
Соломія мовчала. Губи стиснулися в тонку нитку. Вона хотіла сказати стільки всього, але слова застрягли десь у горлі, перетворившись на болючий ком.
Перед весіллям тебе це влаштовувало, Дмитро дістав куртку з вішалки. Ти ж знала, що в мене є діти. Одразу тобі все розповів. Казала, що розумієш. А тепер що? Істерики? Допити?
Соломія ще міцніше стиснула зуби. Дмитро накинув куртку і, не дочекавшись відповіді, вийшов. Двері зачинилися, і вона залишилася сама.
Минуло кілька секунд, перш ніж вона змогла зрушити з місця. Ніби ноги налилися свинцем. Вона впала на диван у вітальні, ввімкнула якийсь дурнуватий серіал щоб хоча б шум заглушив думки.
Вони з Дмитром були разом три роки. Два з них у шлюбі. І так, вона знала з самого початку: розлучення, двоє дітей хлопчик і дівчинка. Дмитро розповів про них на третьому побаченні. Тоді Соломія посміхнулася, сказала, що це не проблема, що діти не перешкода.
Тепер ці слова здавалися наївними.
Вона прикрила очі долонею, глибоко вдихнула. Сіпало так, ніби на грудях лежала невидима плита.
З часом терпіти стало неможливо. Двічі на тиждень стабільно: вівторок і субота. Дмитро йшов до колишньої. На словах побачитися з дітьми. Але залишався на вечерю, проводив час із колишньою дружиною з Маріанною.
Соломія розуміла, що це дурниці. Вона довіряла чоловікові. Або принаймні намагалася себе в цьому переконати. Але щось всередині шепотіло: біда близько.
Коли Дмитро виходив, вона залишалася сама в квартирі. Корила себе за те, що не може відстояти свою думку, що мовчить, коли треба кричати.
Вона схопила телефон і написала подрузі:
«Він знову у неї».
Задзвонила Оксана.
Алло, Соломія взяла трубку, намагаючись, щоб голос не тремтів.
Соломійко, що ти робиш? Оксана не церемонилася. Скільки можна терпіти? Він тобі зраджує. Очевидно ж.
Ні, Окс, ти не розумієш, почала було Соломія, але подруга перебила.
Розумію чудово. Двічі на тиждень він ходить до колишньої дружини. Затримується до ночі. І ти будеш мені розповідати, що вони там з дітьми в кубики грають?
Соломія провела рукою по обличчю. Вона знала, що Оксана права. Але сказати це вголос означало визнати, що її шлюб фарс.
Він каже, що між ними нічого немає, прошепотіла Соломія. Що він лише заради дітей.
Боже, яка ж ти наївна, зітхнула Оксана. Соломійко, будь ласка, прокинись. Нормальні чоловіки не сидять у колишніх по вечорах. Вони забирають дітей до себе, гуляють, а потім відвозять назад. А твій сидить у неї на кухні, їсть її вареники і, скоріш за все, тримає її за руку, коли діти не бачать.
Оксано, годі, Соломія стиснула телефон.
Годі? Добре. Але запамятай мої слова. Ти ще з ним намучаєшся. І коли це станеться, не кажи, що я тебе не попереджала.
Розмова закінчилася. Соломія дивилася в стелю. На екрані телевізора хтось голосно сміявся. Але їй було байдуже.
Дмитро повернувся опівночі. Вона чула, як він роздягнувся у передпоко
