**Щоденниковий запис**
Коли я розповів батькам, що хочу познайомити їх з дівчиною, вони були щасливі. Коли Ярослав сказав їм, що хоче представити їм свою дівчину, вони дуже зворушилися. Мама й тато Ярослава завжди розуміли, що колись доведеться відпустити сина, адже йому треба створювати власну родину. Він уже не хлопчик незабаром йому виповниться 25. Серйозний вік для серйозних стосунків.
Ярослав жив із батьками, але не тому, що був маминим синочком чи не мав грошей на оренду. Він відкладав на власне житло й не хотів брати іпотеку. Батьки його підтримували. Вони мешкали у великій квартирі, де всім вистачало місця. До того ж не лізли одне одному в душу. Ніколи не вимагали звітів, де був і чому запізнився.
Ярослав не був вибагливим. Не чекав, що йому готуватимуть їжу чи пратимуть білизну. Жили зручно, та й грошей вдавалося заощадити. І от дівчина. Перша, з якою він вирішив познайомити батьків.
Що приготувати на обід? запитала мама. Що твоя Олена любить?
Мамо, нічого особливого не готуй. Вона дбає про фігуру, усміхнувся Ярослав. Ніколи не їсть смаженого чи жирного, також не пє алкоголю.
Ну, похвально, посміхнулася мама. Гаразд, зроблю щось дієтичне.
Олена їм сподобалася. Розумна, освічена дівчина. Правда, вона майже нічого не їла, і маму Ярослава трохи дратувало, що Олена відмовилася спробувати легкий десерт, який вона приготувала. Дівчина сказала, що цукор це зло, і всім варто про це задуматися.
Ще вона випадково зауважила, що треба змінити оббивку дивана.
У вас гарний ремонт, але схоже, кіт подряпав диван. Це недорого, я можу дати контакти.
Звичайно, нічого поганого в цьому не було. Але до цього моменту мама Ярослава навіть не думала, що це проблема. Диван не був подряпаний лише злегка помітні сліди. Коли їхній кіт Барсік був малим, пару разів підходив до нього з конкретною метою. Але швидко зрозумів, що так не можна. Якщо не придивлятися, тих подряпин і не помітиш.
Але коли Олена пішла, мама Ярослава постійно дивилася на той диван. І ті кілька слідів від кігтів тепер кидалися в очі.
Втім, Олена була ласкавою й доброзичливою. Поводилася ввічливо, дякувала за гостинність, і батьки Ярослава вирішили, що нічого страшного в її словах немає. Адже вона ж із добрих намірів. А харчування справа дуже особиста. Не варто навязувати те, що людині не до вподоби.
Пару місяців Ярослав зустрічався з Оленою. Вона ще кілька разів заходила до них, але вже без офіційних прийомів.
Ярослав зібрався поговорити з батьками.
Мамо, тату, хочу переїхати до Олени. Я її люблю, і ми хочемо розвивати наші стосунки.
Батьки переглянулися. Їм здавалося, що все відбувається занадто швидко. Але, з іншого боку, це було не їхнє діло лише дітям вирішув
