Олег під’їхав до старої п’ятиповерхівки й припаркувався так, щоб номери не кидалися в очі. Похмуро подивився на облуплені балкони, сліпі вікна. Сучасні склопакети виглядали, як нові латки. Загалом, будинок нагадував безхатька — що знайшов на смітнику, те й носить.
Загублена серед хилявих дерев та інших будинків, пережила не одну зміну влади, п’ятиповерхівка доживала свій вік, як і її мешканці.
На Олега вона навівала нудьгу й тугу до болю в зубах. У такому самому він провів дитинство. І відчайдушно мріяв вирватися звідси. І не лише мріяв — старанно працював. Добре вчився, потрапив на престижний факультет, а згодом ще й на економічний. Без цього бізнес не побудувати.
Коли досяг усього, перевіз батьків у кращий район. Купив їм невеликий, але сучасний будиночок з городом, де мати садила картоплю. Як без неї? Та й сидіти без діла не вміла.
Жінки Олега любили не лише за гроші. Він був врбалистий, щедрий, умів красиво залицятися. Двічі він ледь не одружився зі стрункими красунями, які вдало підправили себе скальпелями. А потім уявив, як приведе наречену до простої матері, і та зникне на тлі силіконової краси, — передумав.
Марія підкорила його природною красою та лагідною посмішкою. Він, звісно, закохався. Вже за місяць познайомив її з батьками. Мати глянула на дівчину й злегка всміхнулася, ледве помітно кивнувши синові.
Хто б міг встояти перед такою скромністю? Звикла до малого, Марія не вимагала багато. Батько помер, а незабаром від раку пішла й мати. Олег оточив кохану турботою. Навіть через рік після весілля він досі червонів, немов парубок.
Якось його заступник по бізнесу сказав, що бачив Марію в тому самому занедбаному районі, біля тієї самої п’ятиповерхівки. Що вона там робила?
«Зраджує? Марія?! Та не може бути!» — подумав Олег, але по спині пробіг неприємний холод, руки стиснулися в кулаки.
— Може, я помилився, — поспішно додав заступник, побачивши його реакцію. — Вона гарна, але таких багато.
Вдома Марія посміхалася, вела себе природно, пригорталася. Здавалося, якщо б вона зрадила, то уникала б близькості. Але вона, навпаки, ще міцніше притискалася.
Щось було не так. Він вирішив простежити.
В обідню перерву Олег під’їхав до п’ятиповерхівки й почав чекати. Коли вже хотів їхати, з’явилася Марія. Вона швидко відчинила двері, оглянулася й зникла у під’їзді.
«У неї є ключ. Цікаво». Серце би— Він не заслуговує на таке пробачення, — прошепотів Олег собі під ніс, закриваючи очі.
