Опустившись у водосховища, Михайло оцінив шанси кота на порятунок.
Круті скелі стискали ріку, а її спокійна течія надихала мир. Монотонний шелест хвиль біля камяного берега нагадував попередження: «Півгодини півгодини до спуску води». Михайло добре знав цей знак.
За кілометр угору стояла гребля місцевої ГЕС. Весняна повінь переповнила водосховище, і минулого дня усім господарствам у нижній течії надіслали попередження незабаром почнуть інтенсивний скид води, і річка підніметься. Повені не очікували береги круті, але нижче розташовані луги тимчасово затопить. Михайло знав: варто ще раз перевірити насосну станцію раптом десь ослаб кріплення.
Прихрамуючи, супроводжуваний тихим скрипом протезу на лівій нозі, він обійшов територію. Усе було гаразд. Ще вчора він укріпив труби та огорожу, але зайва перевірка ніколи не завадить. Зняв кепку, провів рукою по сивим коротким волоссям, розклав невеличкий килимок на камені й сів, розминаючи кульшовий суглоб. Нога боліла кожна зміна погоди нагадувала про стару травму. Михайло запалив цигарку й почав чекати. Він любив спостерігати, як відкривають шлюз. Спочатку чується далекий гуркіт, потім зявляється біла піна, а раптом величезна маса води зривається вниз, змиваючи гілки, сміття, минулорічне листя. Річка наче оживає, позбавляючись усього зайвого.
Він зняв протез, поклав біля себе й примружився, спостерігаючи, як повалене дерево повільно пливе водою потоне чи ні? На півдорозі воно зачепилося за мілину. «Застрягло», констатував Михайло. Через десять хвилин, коли почнеться скид води, його знесеться. Але раптом він помітив щось дивне: серед гілок метушилася крихітна істота. Придивившись, він упізнав це був кіт. Сірий, мокрий, тремтячий, він відчайдушно намагався вилізти вище. Тепер він сидів на верхній гілці, за двадцять метрів від берега, і вчіплявся у неї кігтями.
«Бідолаха, подумав Михайло. Через десять хвилин відкриють шлюз він не виживе». Швидко закріпив протез і прикинув відстань до дерева. Шансів на порятунок було мало, але він не міг пройти повз. Цей погляд наляканий, але сповнений надії він уже бачив його колись.
Майже тридцять років тому Михайло служив за контрактом. Був сержантом на «гарячій точці», патрулював разом із молодим бійцем Дмитром. Вони піднімалися вгору, стежка була вузькою. Дмитро побіг уперед, і снайперська куля влучила йому в коліно нога розтрощилась. Він упав, ревучи від болю. Михайло памятав той погляд німі крики допомоги й усвідомлення, що будь-яка спроба врятувати може коштувати їм обом життя.
Не роздумуючи, він відкрив вогонь у бік снайпера, щоб відволікти увагу, потім кинувся до товариша. Кулі свистіли повз, одна пройшла по шолому. Але він встиг затягнув Митька за камінь, поки взвод прикривав їх димовою завісою. Але тієї ж ночі сам наступив на міну З того часу обоє жили без ніг: в одного відсутня права, в іншого ліва.
Михайло швидко скинув ватник, схопив килимок і зайшов у крижану воду. Холод пек шкіру, дихання перехопило, але повертатися було вже пізно. Він плив до дерева, стиснувши зуби, щоб не клацали. Вода була ще неглибока. Зверху посилився шум відкривали шлюзи.
Ну ж бо, кіцю, не бійся! прохрипів він, простягаючи руку.
Кіт, наче зрозумівши, стрибнув на Михайла й вчепився кігтями у його плече. Біль пройшов крізь нього, але він лише видихнув: «Терпи». Розвернувся й поплив назад, з трудом перебираючи ногами. Холод паралізував тіло, протез заважав, сили закінчувалися. Шум води посилювався хвиля вже наближалася. Михайло відчув дно, зробив ще крок і впав, втративши свідомість. Останнє, що він побачив: кіт вистрибнув на берег.
До тями він приходив біля вогнища. Поряд весело шипів чайник, а кіт вже сухий грівся біля полумя.
Ну от, залишив тебе самого і вже в пригоду вплутався, буркнув знайомий голос. Це був Дмитро, той самий Митько, тільки з сивиною на скронях. Ще трохи і не витягнув би тебе за комір.
Михайло ковтнув гарячого чаю, гріючись під ватником. Кіт мовчки терся об його коліно.
Не свари, Митьку, усміхнувся він. Знав, що не покинеш. Як і тоді. Провів рукою по котячій спині. Тепер нас троє двоє калік і один чотирилапий.
Ага, кивнув Дмитро. Тепер він твій назавжди. Врятував значить, буде до тебе привязаний. Не відчепишся, як і від мене.
Обоє засміялися. Потім підвелися й пішли назад до насосної станції один кульгаючи на лівій нозі, інший на правій. А між ними, ледве торкаючись мокрими лапами землі, к
