23 листопада
Дорогий щоденнику,
Сьогодні я знову зайшла до будинку тітки Марії в Києві, аби передати їй важливі документи. Ми зустрічаємося лише на свята, проте останнім часом її здоровя погіршилося, і це змушує мене частіше приходити. Не про гроші у мене немає зайвої скарги, я ціную чистоту і порядок, бо вірю, що саме вони створюють фундамент спокою. Жити скромно можна, та будинок має бути доглянутий.
У кімнаті розташовано безліч пилососних кіл. На полицях стоять різні фігурки, посуд і кількасотень банок з квасолею, акуратно зібрані в купи. У ванній стоїть лоток для кота нашого кудлатого «Мурка», який тітка миє лише раз на тиждень. Сміття валяється під ногами, а в приміщенні відчувається запах сточних вод і загниваючої їжі.
Тітка запропонувала мені щось перекусити і почала накривати на стіл. Коли вона ставила посуд, я помітила, що виделки брудні. Поки вона виливала щось з каструлі, я вийняла з сумки антибактеріальні серветки і почала протирать їх. Тітка це помітила. Коли я зайнялася «копанням» в їжі, вона запитала:
Ти не голодна чи тобі не до вподоби?
Що відповісти? Чи траплялося у вас щось подібне?
Сумую, що навіть прості жести чистоти здаються їй дивними, ніби крок у бік турботи про себе. Сподіваюся, що з часом вона зрозуміє, що чистота це не просто гігієна, а прояв любові до себе та оточуючих.
З повагою до себе,
Олена.
