У всяка гниль чоловіка розквітає саме тоді, коли жінка починає від нього залежати. Бо коли вже немає сенсу удавати – він стає її «єдиним шансом», бо знає, що вона ні куди не підеш. Навіщо бути турботливим, коли вона все одно залишиться? Навіщо поважати, коли вже в пастці? Ось тоді він виймає свою справжню маску: ігнорує, охолоджується, знецінює: «Тобі це привиділося». Влада над залежною жінкою перетворює навіть наймилішого хлопця на маленького шакала.
Тому важливо пам’ятати: у тебе завжди мають бути власні гроші (грн), своє «куди піти» і «на що жити». Твоєю опорою має бути не він, а ти сама. Ти можеш кохати, будувати союз, бути поруч – тільки коли вмієш жити і без нього. Інакше це не любов, а страх. А страх не стане міцним фундаментом.
Справжній союз можливий лише між двома самодостатніми, цілісними людьми. Не між чоловіком і жінкою, у якої немає свого кутка, своєї карти і своїх гривень. Бо коли немає виходу, ти не обираєш – ти просто виживаєш. А жінка, що виживає поруч із чоловіком, вже не про кохання, а про потребу.
Бонус
Моя сусідка, пані Оксана, усе життя була «за чоловіком». Вона гарна, добра, скромна – кинула роботу, коли народилися діти, бо «він сказав, що так правильно». Усі фінанси були в його руках. Оксана жила ніби в достатку: простора квартира в центрі Києва, відпустка раз на рік, проте на нову сукню просила грошей, як школярка на морозиво.
Коли діти підросли і роз’їхалися, чоловік змінився: холодний погляд, постійне бурчання, відчуження. І настав день, коли він просто збрав речі і поїхав до молодшої. Оксана залишилася сама. Без роботи, без заощаджень, без впевненості в собі.
Перші місяці були найстрашнішими: як платити за комуналку, чим жити, що робити далі? Тоді вона вперше в житті взяла ситуацію у власні руки. Пішла працювати – спочатку в магазині на Подолі, потім у бухгалтерії в офісі на Льва. Вчилася заново, ночами рахувала копійки, вдень намагалася не показувати дітям, як важко.
Минуло кілька років. Сьогодні пані Оксана має свою маленьку справу – пече торти на замовлення, доставляє їх у Львів, Харків і навіть у село, де її мати ще в’їдає кутю. І знаєте, що вона каже?
— Якби він не пішов, я б ніколи не дізналася, яка я сильна.
Ця історія навчила мене одному: залежність завжди обертається пасткою. А свобода – навіть якщо її доводиться виштовхнути з криком – завжди перетворюється на силу. Тільки коли жінка може стояти на власних ногах, вона здатна обирати кохання, а не просто виживати.
