У маленькому містечку під Львовом, де плітки розносяться швидше за вітер, моє життя, яке почалося з кохання, тепер сповнене тривоги й сумнівів. Мене звуть Олеся, мені 29, і я вийшла заміж за Богдана, чоловіка, який уже був одружений. У нас народився син, Ярослав, і все, здавалося б, добре. Але тінь його колишньої дружини, яка живе в тому ж місті, отруює моє щастя. Я не знаю, чи нормально те, що відбувається, чи я втрачаю розум.
Кохання з минулим
Богдан захопив мене своєю добротою та впевненістю. Він старший за мене на 10 років, і його життєвий досвід здавався мені опорою. Коли ми зустрілися, він уже три роки як був у розлуці. Його перший шлюб із Світланою тривав сім років, дітей у них не було. Він казав, що вони розійшлися через її зради, і я йому вірила. Ми одружилися два роки тому, і невдовзі з’явився Ярик — наше маленьке світло. Я думала, що минуле залишилося позаду, але помилялася.
Світлана живе в нашому містечку, і її присутність відчувається скрізь. Вона працює в місцевій кав’ярні, ходить у той самий магазин, що й я, і, схоже, знає про наше життя усе. Я помічала її погляди, сповнені зневаги, коли ми випадково стикалися. Спочатку я вважала це випадковістю, але потім почалися речі, які змусили мене сумніватися у своєму розсуді.
Тінь минулого
Все почалося з дрібниць. Хтось написав крейдою на нашому паркані: «Верни чоловіка». Я стерла написи, не сказавши Богдану, але всередині мені здавило груди. Потім у соцмережах мені почали надходити анонімні повідомлення: «Ти зайняла чужу місце», «Він все одно повернеться до мене». Я блокувала їх, але страх зростав. Якось я знайшла під дверима стару фотографію Богдана й Світлани — вони сміялися, обіймаючись. Я запитала в нього, а він лише знизав плечима: «Мабуть, нудьгує. Не забивай собі голову». Але як не забивати, коли її тінь скрізь?
Найжахливіше сталося місяць тому. Я гуляла з Яриком у парку, і Світлана підійшла до мене. Вона посміхалася, але її слова були отрутою: «Ти думаєш, він твій? Він досі телефонує мені вночі». Я оніміла. Вона пішла, а я стояла, мов паралізована. Вдома влаштувала Богдану допит. Він клявся, що не спілкується з нею, що вона бреше, щоб зруйнувати нашу родину. Я хочу йому вірити, але сумніви гризуть мене. А якщо вона каже правду? А якщо він досі кохає її?
Родина під ударом
Моє життя перетворилося на параною. Я перевіряю телефон Богдана, коли він спить, стежу за його реакцією, коли ми проходимо повз кав’ярню, де працює Світлана. Ненавиджу себе за це, але зупинитися не можу. Ярик — моє світло, але навіть його сміх не заглушує страх, що наша родина може розпастися. Моя мати, бачачи мій стан, каже: «Лесь, тікай від нього. Чоловік із таким минулим — це проблеми». Але я люблю Богдана. Він добрий батько, турботливий чоловік, але його минуле — як міна, готова вибухнути.
Я намагалася поговорити з Світланою, написала їй, попросила залишити нас у спокої. Вона відповіла: «Ти не знаєш, із ким зв’язалася. Він завжди буде моїм». Її слова —
