“Куди це ви?” Ми прийшли до вас у гості!
“Твоя сестра це жах!” скрикнула Галина, зморщившись. “Вона мене дратує!”
“Ти не єдина!” відповів Максим, підтримуючи дружину.
“Вона втручається у все й уважає себе розумнішою за всіх. А ця пишна міна, коли їй вдається мене принизити” Галина стиснула зуби. “То моє виховання нікчемне, то макіяж застарів”
“Вона завжди була такою,” знизав плечима чоловік. “На жаль, це провина мами, яка їй усе дозволяла й розпестила.”
“Дякувати Богу, ми живемо за сто кілометрів від твоєї родини,” промовила Галина, зводячи очі до неба.
Свекруха, Марія, і зовиця, Оксана, мешкали у місті, а Максим із Галиною у невеличкому селі неподалік.
Обидві жінки були вдовами й жили разом у квартирі, тому щоразу, коли Максим із Галиною навідувалися до матері, вони опинялися й у Оксани.
Сестра Максима не терпіла зовиці, і через це сварки були неминучі.
Спершу Галина мовчала, стиснувши зуби, але, побачивши, що й слабка Марія почала її критикувати, вирішила відповідати.
Кожний візит до свекрухи перетворювався на скандал, і пара вирішила більше не їздити до родини Максима.
Марія скоро помітила це й почала дзвонити синові, вимагаючи пояснень.
“Чому не приїжджаєте? Вже два тижні вас не бачила. Хіба тобі байдуже, що мама й сестра суму
