**Бунт на кухні: як один день без порядку змінив сім’ю**
– Знову цілий день серіали дивилася! – гримнув Олег, вриваючись у квартиру й кидаючи ключі на полицю.
Марійка щойно прилягла на диван і ввімкнула улюблену мелодраму, щоб хоч на хвилину відволіктися. Цілий день вона крутилася, як білка в колесі: прибирала, прала, гладила, гралася з донькою. До вечора ноги гули, а сил ледве вистачало дихати. Любов і турботу вона бачила лише на екрані телевізора. Від чоловіка ж доброго слова не чула з їх медового місяця. Олег без кінця докоряв їй, ніби вона була винна у всіх його бідах.
– Я цілий день на роботі, щоб сім’ю прогодувати, а ти сидиш у мене на шиї та цілими днями витріщаєшся в цю коробку! – продовжував він. – Мати попереджала, що ти ледарка, а я, дурень, не послухав. Думав, з сім’єю буде легше жити.
Його слова були несправедливі, але Марійка лише фыркнула. Вона не раз намагалася пояснити, чим займається, поки його немає вдома. Але Олег наполегливо не помічав ані блискучих підлог, ані акуратно складеної білизни в шафі, ані запасів їжі в холодильнику на два дні вперед. Він не вгавав:
– Чого мовчиш? Сказати нічого? Хоч би вечерю розігріла! Лише серіали в голові! Тільки такі, як ти, їх і дивляться. Моя мати вже давно б на кухні метушилася, а ти зі свекрухою жити не захотіла!
– Ось і жив би зі своєю мамою! – відчепилася Марійка, додаючи гучності телевізору. – Не вмієш з дружиною розмовляти – іди сам собі вечерю грій!
Вона не хотіла сваритися – у сусідній кімнаті спала донька. Але Олег, кинувши на неї сердитий погляд, гордо пішов.
– Я тобі це пригадаю! – кинув він наостанок.
Марійка пропустила половину серії, не зумівши зосередитися. Серце билося від образи. Як так вийшло? Олег так гарно залицявся, умовляв вийти за нього, а в шлюбі перетворився на причепливого егоїста. Його слова – «дурна», «ледарка» – різали, ніж ножем.
Насправді Марійка була взірцевою господаркою. Донька часто хворіла, і вона вирішила не віддавати її до ясел до трьох років. Після декрету планувала вийти на роботу, щоб ніхто не смів докоряти, що вона «сидить на шиї». Але як достукатися до чоловіка? Як змусити його цінувати її працю, поважати її як дружину й матір?
Марійка задумалася. Сімейне життя, про яке вона мріяла, виявилося далеким від реальності. Їй хотілося тепла, підтримки, а не нескінченних докорів. Вчора Олег зустрів їх із донькою на вулиці, коли вони поверталися з поліклініки. Ні посмішки, ні слова – він пройшов повз, ніби вони чужі. Розлучатися Марійка поки не хотіла: куди йти з дитиною? Батьки жили далеко. Але терпіти далі було нестерпно.
Вона вирішила порадитися з Оленою. Подруга розлучилася два роки тому й жила вільно, ні від кого не залежачи. «Ось би мені так!» – подумала Марійка, витираючи сльозу. Відійшовши до вікна, щоб Олег не почув, вона набрала номер.
– Лено, привіт! Як справи? – голос тремтів. – Мені потрібна твоя допомога.
– Знову чоловік довів? – одразу зрозуміла Олена.
– Ти все розумієш, а вдома мене ніхто не хоче, – зітхнула Марійка. – Цілий день прибираю, готую, з донькою возюся – і все не так. Підлога блищить, їжа готова, Софійка чиста, доглянута. Що йому ще треба? Бурчить, що я нічого не роблю. Невже він нічого не бачить?
– Він просто хоче, щоб ти жила лише для нього, – відповіла Олена. – Ти не залізна, все по дому робиш, втомлюєшся. Нехай після роботи допомагає – з донькою погуляє, посуд помиє.
– Та що ти! – гірко посміхнулася Марійка. – Він вважає, що домашні справи – це нижче його гідності. Я й сама справляюся, але хоч би раз помітив, як у нас затишно, як я стараюся. Їсть вечерю – і ні слова подяки. Усе свою матір хвалить, а вона готує так, що є неможливо!
– Поясни йому, розкажи, що робиш за день, – порадила Олена.
– Намагалася тисячу разів, він не слухає. Йому подобається мене ображати, виводити з себе. Що робити, Лено?
– Знаєш, я б із ним поговорила, але він мене не терпить, – сказала Олена. – Тобі самій треба його проучити, щоб зрозумів, як без тебе важко. Нехай відчує, що ти не покоївка, а дружина! Я придумала план, слухай!
Марійка вислухала й засміялася:
– Думаєш, спрацює?
– Ще як! – запевнила Олена. – Дій!
Наступного ранку, як тільки Олег пішов на роботу, Марійка взялася до справи. Вона розкидала речі по підлозі, засунула чисті сорочки чоловіка в пральну машинку, розкидала іграшки доньки по всій квартирі, а на стіл виставила брудний посуд. Софійка здивовано дивилася на матір. Марійка посміхнулася:
– Ходімо, сонечко, до тіті Лени! БВони провели день у парку, сміялися й веселилися, а коли повернулися додому, Олег, зморений від прибирання та вагань, нарешті зрозумів, як багато Марійка робить для родини, і відтоді почав цінувати її працю та повагу.
