Ось перероблена історія з українським колоритом:
Свято минуло, гості розїхались, а донька перебралась до чоловіка. У хаті стало порожньо. Тиждень ми морочились у тиші, а потім з дружиною вирішили завести тваринку. Хотілося, щоб вона замінила нам доньку щоб було кого годувати, виводити на прогулянку і прибирати за кимось «сліди». Ще я сподівався, що, на відміну від доньки, тварина не буде гарчати, красти цигарки й шарудити вночі в холодильнику. Кого саме брати ще не вирішили, тому поїхали вибирати на місці.
У неділю ми подались на ринок тварин. Біля входу продавали миленьких морських свинок. Я питально глянув на дружину.
Не піде, рішуче відсікла вона. У нас була суходільна.
Рибки мовчали, а папуги, схожі забарвленням і балакучістю, викликали в неї алергію на піря. Мені сподобався мавпячий вибір його викрутаси нагадували доньку в підлітковому віці. Але дружина пообіцяла лягти між нами трупом, тож довелося здатися. Зрештою, з мавпою ми знайомі хвилин пять, а до дружини вже звик.
Залишалися собаки й коти. Але собак треба вигулювати, а з котами клопіт не дуже уявляю себе продавцем кошенят біля метро. Отже, кіт.
Нашого Кота ми впізнали одразу. Він лежав у скляному акваріумі, оточений наївними кошенятами. Ті тикалися в його пухначе черево мокрими носиками й сонно перебирали лапками. Кіт спав. На акваріумі висіла табличка «Кузя». Продавчиня розповіла зворушливу історію про важке кошаче дитинство як пес, з яким кіт виріс, ледь не загриз його, і бідолашному не знайшлося місця в хаті.
Зовні наш вибір виглядав породистим персом гарного сірого забарвлення. Але документів, які б підтверджували, що сплющений ніс ознака породи, а не родової травми, не було. За тими, зниклими, документами кота звали Кайзер, але він легко відгукувався на Кузю. Ми його купили.
Додому дістались без пригод Кузя всю дорогу тихенько сопів під сидінням. Вже в підїзді, знаючи моє ставлення до кастрації, дружина їдко запитала:
Ти впевнений, що він не кастрований?
Я напружився. Не тому, що погано ставлюся до «меншостей», а тому, що кастрований кіт нагадував мені Квазімодо, знівеченого людьми. Я розпластав Кузю на сходах і провів експрес-огляд. У напівтемряві підїзду вкриті шерстю геніталії було не розгледіти, а все пухке черево оповите збитими ковтунами. Я спробував ввійти в роль зоофіла й провів рукою по промежині. Кіт заревів, але, здавалося, все було на місці.
Того дня до нас завітала донька на ревізію холодильника. Побачивши Кузю, вона кинула наполовину зїдений торт і накинулася на звіра. Разом із матірю вони засунули його у ванну й відмили дитячим шампунем. Потім загорнули у рушник (чомусь моїм) і висушили феном.
Коли Кузя набув пристойного вигляду, дружина взялася розчісувати його, вистригаючи ковтуни. Кіт невдоволено помурк
