Квартира без тещі: Уникнути кошмару спільного житла
Ми з чоловіком не купуємо квартиру, щоб жити з моєю тещею. Я відмовляюся від трьохкімнатної, аби уникнути цього жаху.
Мій чоловік, Тарас, і я мріємо про свій затишний куточок. Ми взяли іпотеку й навіть позичили грошей у моєї тещі. Вона не зла, але її постійне втручання мене виснажує. Після смерті чоловіка вона ніби поставила собі за мету опікуватися всіма, і це нас душить. Вона має велику квартиру в самому центрі Києва, але я вже вирішила: краще маленьке житло, але своє. Я не хочу, щоб її тінь нависала над нашим домом.
Ми знайшли трикімнатну в новобудові. Одна кімната дуже мала ідеальна для гардеробної, про яку я завжди мріяла. Але моя теща, Надія Степанівна, обурилася. «Це безглуздя робити тут гардеробну! кричала вона. А де ж ночуватимуть гості? А якщо родичі приїдуть?» Її пронизливий погляд сказав усе: вона думає про себе. Останнім часом вона залишається в нас до пізньої ночі, ніби навмисне не хоче повертатися до своєї пустої квартири. Її слова звучали як вирок: якщо ми візьмемо трикімнатну, вона почне тут жити, а згодом і зовсім переїде.
Я не сліпа я бачу, до чого це йде. Надія Степанівна сама, і її турбота перетворюється на контроль. Вона дзвонить тричі на день, щоб «перевірити», як у нас справи, дає непрохані поради і навіть намагається керувати, як нам облаштовувати майбутнє житло. Я відмовляюся ділити з нею свій дім! Ми з Тарасом купуємо квартиру, щоб будувати своє життя, а не задовольняти її бажання, хоч вона й «добра».
Я поставила умову: жодних трьох кімнат. «Я хочу бачити твою маму лише на свята, сказала я Тарасу. Якщо їй так потрібна гостьова кімната, нехай облаштує її у себе». Він намагався мене переконати, казав, що вона просто хоче бути поруч, що старіє і що самотність її тяжить. Але я не здамся. Не пожертвую своїм спокоєм заради її «турботи». Краще відмовитися від гардеробної, ніж перетворити свій дім на філію її квартири.
Якщо приїдуть гости посплять на надувному матраці. А якщо теща наполягатиме на нічлігу, я знайду тисячу причин відвезти її додому. Це наш дім, наше життя, і ніхто навіть вона не відбере в нас право бути тут господарями.
