Букет
Марійка лежала, закривши очі. На сусідньому ліжку, схрестивши ноги, сиділа Соломія й голосно читала підручник. Раптом телефон Марійки розтяв тишу популярною мелодією. Соломія з тріском закрила книгу й докірливо подивилася на подругу.
Дівчина неохоче взяла трубку. За мить вона вже сиділа на ліжку, потім шпурнула телефон, підскочила й почала метушитися по тісній кімнаті, запихаючи речі з шафи у спортивну сумку.
— Ти куди? Що сталося? — занепокоїлася Соломія.
— Суперниця додзвонилася — маму забрали до лікарні, серцевий напад, — Марійка застебнула сумку й попрямувала до дверей, де на вішалці висіли куртки, а під нею стояли черевики.
— Завтра ж іспит. У лікарні про неї подбають. Здаси й поїдеш, — сказала Соломія, спостерігаючи, як Марійка натягує чоботи.
— Послухай, Соль, поясни все у деканаті, я повернусь і владнаю. Здам сесію на канікулах. У мене автобус через сорок хвилин, — Марійка вже застібала куртку.
— Подзвони, як там мама, — попросила Соломія, але Марійка вже вискочила з кімнати. За тонкими дверима лунали кроки, що віддалялися.
Соломія знизала плечима й повернулася до кімнати. Побачила на ліжку Марійчин зарядний пристрій, схопила його й бігцем кинулася наздоганяти подругу.
— Марійко! Почекай! — кричала вона, злітаючи сходами.
Вхідні двері внизу грюкнули. Соломія перестрибнула через три сходинки, підбігла до дверей, штовхнула їх і мало не вилетіла на вулицю.
— Марійко!
Дівчина обернулася, побачила в руках у Соломії провід і повернулася.
— Дякую. — І знову побігла геть.
— Соняшна, що ви тут влаштували? Одна двері ледь не зламала, друга боса на мороз вискочила. Може, щось курили? — з-за столу підвелася доглядачка.
— Вибачте, Ганно Іванівно, ми не куримо, — промовила Соломія, переступаючи з ноги на ногу. У голі ступні впиУ холодні підошви вже ніби приросли до льоду, але вона не звернула на це уваги, бо в серці в неї палало щось важливіше.
