Слухай, це така історія трапилась у моєї знайомої, Тетяни з Києва. Уявляєш, сидить вона вдома після роботи, відпочиває, тут її чоловік, Олексій, оголошує, ніби блискавка серед ясного неба:
Таню, я більше так не можу. Я йду.
Що ти таке мелеш, Льоша? Куди йдеш? Чого раптом? спершу навіть не зрозуміла вона.
Я давно вже маю іншу, коханку, каже. Їй 20, а мені з нею краще. Валерія, додає, і її тато дуже заможний. Нарешті житиму, як хотів. Ось так.
Таня як гупнулась серцем, навіть не знала що й сказати. Але чесно, давно вже відчувала, що щось не те, дітей у них не було, віддаленість росла й росла, але такої сцени вона точно не чекала.
Вона ж молодша за тебе майже на два десятки років!
Та нічого страшного, сама подумай їй уже двадцять, не жартуй.
А потім ще й це образливе кинув: Нарешті буде дитина, ти ж мені не змогла народити. Так боляче й гірко стало Але вона горда, сльозу не пустила навіть.
Чого ти не плачеш? Мені якось незручно, ображено зітхає Олексій.
А чого рюмсати? Радію за тебе! Може, хоч хтось із нас до щастя дійде, каже Таня і зиркає йому в очі.
А він як завжди почав дорікати: Скільки з тими твоїми пензликами возишся, хіба це робота? Я ж на собі все тягну!
Та якби ти більше заробляв, може, я теж могла би займатися тільки улюбленою справою! не витримала Таня.
Слухай, про твоє хобі говорити навіть не смішно. Дітей немає, працювати мусиш!
Вона глянула, як він сумку свою затягує, і спитала:
А твоя Валерія працюватиме, чи так само з тобою буде? Ти ж не любиш працювати.
Та яка тобі різниця? Але відкрию секрет жити на свої нам довго не доведеться. Її батько потім як засипле нас грошима, коли онуків захоче, говорить, впевнений у своєму щасті.
Олег вийшов, аж дверима грюкнув так, що аж у скронях дзвін стоїть. Таня руками затулилась від цього скреготу не переносить вона шуму. Підійшла до вікна, дивиться: підїхав червоний Мерседес, з нього вискочила молода панянка й кинулась Льоші на груди. У дворі, звісно, бабусі вже все побачили, та обговорюють.
І тут ніби якась вільга на душу впала Тетяні. Виявляється, страшно було тільки очікування самого кінця, а не ця сцена. Бо вже останній час відносини їхні то суцільний фарс: Льоша майже не ночував удома, Таня все розуміла, але розрубати цю родинну ковбаску сама не могла.
Витягує мобільний: Ритка, привіт! А які у тебе плани на сьогодні ввечері?
Ого, ти знову дзвониш у нормальному настрої? Депресія минула?
Та не було ніякої депресії, просто настрій так собі був. Давай підем посидимо, випємо, привід знайшовся!
Рита знизала плечима: Що, Льоша тебе відпустить? Хто ж йому тепер чай з тостом понесе вранці?
Рита, сьома, Діамант! Танька засміялася і поклала слухавку.
Таня швидко зібралася, на ходу ще додумувала, як вона з тією Риткою за всі ці роки не пересварилися вони завжди так обколювались жартами, але дружбу це тільки міцнішало.
У Діаманті Рита дивиться на годинник, переживає, подруга ж ніколи не спізнюється. І тут заходить Таня і всім у ресторані щелепи опадають! Волосся покоротше, зібране красиво, обличчя свіже, макіяж ідеальний, а на ній легка, нова сукня.
Танька! Ти як мінімум на десять років молодша виглядаєш!
Подобається? запитує хвацько Тетяна, ставить сумочку й сідає.
Ще б пак. Ну не скажи, що вигнала Льошу?
Не скажу. Сам пішов!
Сміялись вони довго, аж напій від чоловіка із сусіднього столика принесли. Симпатичний, років сорока пяти, Ігор. Він і приєднався до них, і був такий дотепний, легкий, без навязування.
Провів Ігор Таню до будинку, гуляли вони майже до ранку, сміялись, говорили ну як школярі. Перед її підїздом спитав:
Таня, а як так ви сьогодні щось святкували? Може, день народження?
Ні, сміється вона, просто мене вчора чоловік покинув.
Отакої А мені прямо сьогодні подобається твоя чесність! сказав Ігор з іскринкою.
Через пару тижнів Таня і Рита знову зустрілися. Рита скоса подивилась:
Ну як там з Ігорем?
Ритка, мені так добре, як ще ніколи не було. Нічого не приховую, він якось майстерно вміє впоратися з усіма моїми тараканами.
А Льоша не пише?
Якраз навпаки прислав запрошення на весілля.
Та він що, з глузду зїхав? Для чого?
Щоб або побачити мене вбиту горем, або новій жінці показати. Не знаю.
Не парся! Бери Ігоря, прийдеш, відчуєш кайф! Покажеш, як виглядає щаслива жінка! підштовхує Рита.
А Льоша тим часом із Валерією, молоденькою цією, весіллям переймаються. Знову кредит беруть, гадають: ось-ось старий Валеріїн знову гаманець відкриє.
Льоша, ти думаєш, моя приїде? питає Валерія.
Дзвонила, каже буде. Мабуть, благати повернутися.
Люблю такі сцени, радіє Валерія.
Таня з Ігорем зявляються на весіллі. Обоє за руку, усміхнені, Таня лялечка! Валерія аж здивувалась, Олексій мов із дуба впав.
Ігор дарує Валерії конверт з хорошою сумою у гривнях, каже: Вітаю! Ну а твоя мама от, бачиш, тепер їде зі мною кудись на теплі моря. Бо всім потрібен відпочинок!
І повертається до Олексія: Довіряю вам свою доньку, а Таню забираю по світах катати.
Вийшли з ресторану, Таня сміялась, а Ігор хапає її за руку і каже:
Ти ж розумієш, що тобі тепер доведеться вийти за мене, бо я вже квитки купую на море.
Ну якщо треба значить треба, сміється Таня.
І от вони, щасливі, обнімаються, а попереду тільки теплі країни, море і нове життя.





