«Лисичко, прокидайся!» так мій чоловік завжди чомусь мене будив.
Минулого року вирішила я втнути щось таке, про що раніше й не замислювалася. В якийсь момент почала помічати, що по всій голові у мене зявились прищі, усе свербіло, а ще й волосся випадати почало просто капець якийсь.
Дерматолог і трихолог розводили руками. Лікарка від вітамінів відмовляла мовляв, не допомагають вони нікому, тільки гроші на вітер. І за яку гривню? Тоді я натрапила на статтю: мовляв, стрижка налисо майже як народний рецепт, зміцнює фолікули. Я ж натурою рішуча, але довго думала… Навіть після того, як синок із жахом заявив, що боїться мене без волосся, все одно вирішила буду лисою.
Кажу чоловіку: бери машинку для стрижки, а потім і для гоління давай! Він і взяв, але до останнього думав, що я лише жартую.
Стою, дивлюсь в дзеркало: а череп у мене справжній шедевр! Ну хто б міг подумати так стоїш і милуєшся.
Головна проблема почалась потім без шапки холодно, а коли волосся підростати почало прилипало до подушки, просто біда, спати неможливо.
Після першого гоління чоловік змінив стиль пробудження: «Лисичко, прокидайся!» кайф та й годі, сміялась так, що й сусіди, мабуть, чули. Тепер я найлисіша в родині! Діти спочатку дивувались, а син уже й сам заглядається на батьківську машинку для стрижки.
Мама категорично заявила, щоб я їй на очі не показувалась, поки волосся не відросте «Не витримаю, дочко!» каже. Донька ж просила не йти на батьківські збори в школі без шапки, а чоловік флегматично прокоментував: «Підеш без шапки всі забудуть, навіщо прийшли. А твоїй моді навіть однокласниці доньки заздритимуть».
Головне одразу після стрижки всі ті прищечки зникли самі собою! Донька регоче, каже, що вже навіть боїться уявляти, чим я ще здивую. Днями почула, як вона каже брату: мовляв, мабуть, мама ще й татуювання на лисині собі зробить!
Ото живемо щодня сюрпризи, і кожен ранок позитивний: «Лисичко, прокидайся!»І от що цікаво ні до яких татуювань я так і не дійшла, бо усередині вже відчувала себе зовсім іншою. Ризикнула і знайшла легкість. Зникли не лише прищі: відчуття химерної свободи, коли тобі немає чого ховати, залишилось з усіма цими ранковими сміхами. І навіть коли волосся відросло, я знала: якщо трапиться ще якась халепа в мене є машинка і шалена родина, яка підтримає. Бо особлива ти не тоді, коли ховаєшся під волоссям чи шапкою, а коли дивишся у дзеркало і усміхаєшся собі справжній.
Тож, коли наступного ранку чоловік знову весело кличе: «Лисичко, прокидайся!» я вже не метушусь до дзеркала, щоб перевірити, як там моє волосся. Я прокидаюсь і танцюю прямо на кухні, бо життя, зрештою, складається з таких от диких і щасливих моментів.
