Моя дружина завжди була дуже соромязливою. У компанії наших друзів вона вела себе тихо й скромно. Ніколи не починала розмову першою, відповідала лише тоді, коли її запитували. Вона ніколи не влаштовувала скандалів чи сцен ревнощів. Завжди ставилася до мене уважно, не висувала жодних умов, приймала з подякою всі мої подарунки.
Наші стосунки можна було назвати ідеальними. Не було між нами секретів, усі питання вирішувалися разом. Коли я повертався додому з роботи, знав, що на мене чекає смачна вечеря, усміхнена дружина Мирослава та ідеальний порядок у домі. Чого ще можна було б бажати?
Але, як це часто буває Незважаючи на те, що я жив наче у казці, мені захотілося пригод. Мене постійно щось не влаштовувало в особистому житті: якщо бути чесним, наші інтимні стосунки майже були відсутні. Мене це зовсім не влаштовувало, тому я вирішив завести коханку.
Дружина дізналася про все й ми розійшлися.
Я переїхав до коханки, та лише тоді зрозумів, яким дурнем я був. У помешканні постійно був безлад, після роботи ніхто не чекав мене з гарячим борщем. І говорити нам особливо не було про що.
Потім я захотів повернутися до Мирослави, але вже було запізно. За цей час вона познайомилася з іншим чоловіком.
Я ніколи собі цього не пробачу. Через свою дурість я втратив ідеальну жінку. Цей досвід навчив мене цінувати те, що маєш, і не шукати пригод там, де й так усе добре.
Лише коли я переїхав жити до коханки, зрозумів, яку велику помилку я зробив