Лист
Денис ішов з роботи, під ногами приємно хрумтів сніг, і мимоволі згадувалося дитинство. Катання з гірки на портфелі, сніжки, лизання бурульок Оце були золоті часи.
Раптом почув дитячий плач. Озирнувся й побачив на лавці хлопчика у коричневому пальті та сірій шапці. Той голосно ридав, розмазуючи сльози по щоках.
Денис підійшов ближче.
Хлопчику, ти заблукав? Чому плачеш?
Я лист загубив Ніс у кишені, а потім дивлюся його вже нема і знову він заревів.
Ну не плач, давай разом пошукаємо. А що за лист? Мама дала на пошту нести?
Та ні, то я сам писав. До Святого Миколая Мама й не знає навіть
От халепа Ну нічого, ще напишеш.
Та поки напишу не встигне дійти
Знаєш що, ти вже йди додому, бо вже темно, а я пошукаю твого листа, гаразд?
Добре А ви точно відправите, якщо знайдете?
Обіцяю! Я знаю, що Святий Миколай усе-все знає про дітей. Навіть якщо листа не знайду, все одно він про твій подарунок дізнається
Хлопчик витер рукавом лице й побіг додому.
Денис за ним подивився. Бідолаха Старався, писав, а тут таке
З усмішкою згадав, як знаходив подарунки під ялинкою, думаючи, що то Святий Миколай йому на лист відповів. Як давно це було Незабаром його синок, Олексійко, теж писатиме листи, але поки йому всього чотири роки.
Денис пішов далі, уважно вдивляючись у сніг нічого. Шкода хлопця, щось же просив, до чогось надіявся
Раптом побачив край конверта, що виглядав з-під снігу. Обережно витяг. Точно це він!
Папір став вологий, тож Денис акуратно поклав листа у сумку.
Дома дружина Варвара щось готувала на кухні, син Олексій грався машинками. Денис любив свою родину й завжди спішив додому у затишну квартиру.
Варю, уявляєш, іду сьогодні, там на лавці хлопчина десь восьми років гірко плаче. Загубив листа до Миколая. А я ось знайшов. Дай, подивимось, що він там писав
Денис дістав конверта. На ньому дитячим почерком: Святому Миколаю від Славка Шевчука.
Чи відкривати будемо?
Давай, далі пошти воно б все одно не дійшло
Денис обережно розгорнув аркуш в клітинку. Почав читати уголос:
«Дорогий Святий Миколаю! Пише тобі Славко Шевчук з вулиці Коцюбинського, 14. Мені девять років, я вчуся у третьому класі. Люблю гуляти з хлопцями, ганяти на мячі.
Я живу з мамою Ганною та бабусею Лесею. Ми недавно переїхали у стареньку хатину, в якій нас прихистили добрі люди.
Раніше ми жили з татом в іншому місті. Тато часто пив горілку, потім кривдив маму. Й мені перепадало. Мама з бабцею це мамина мама завжди плакали, й я з ними. Нам було дуже зле через тата. Тому втекли та взяли бабусю із собою.
Святий Миколаю, я дуже прошу: допоможи мамі знайти нову роботу. Вона миє підлоги, але їй не можна низько нахилятися спина болить. А ще подари мамі нову сукню, бо стара вже вся порвалась. Мама в мене висока й струнка. І найкрасивіша!
А бабусі таблетки, щоб не боліли коліна. Їй важко ходити, хоч вона іще не стара. Бабуся мріє про теплий махровий халатик, бо мерзне щовечора. Вона в нас маленька, худенька.
А я мрію про гарну ялинку з вогниками й різнокольоровими прикрасами. Колись мама ставила ялинку і завжди було свято, поки тато не напився й не штовхнув її
Дуже чекаю тебе, дорогий Святий Миколай!
Славко Шевчук»
Денис дочитав і глянув на Варвару. Вона ледь стримувала сльози.
Яке ж це щире прохання Ото дітки просить все для мами і бабусі Про себе, окрім ялинки, нічого
Натерпілися вони Але мама і бабцю з собою забрала. Видно, хороші люди. Варваро, а якщо ми здійснимо цю мрію хлопця? Як гадаєш?
Це було б чудово, Денисе. Ти ж знаєш, у мене також тато пив. Якби моя мама наважилася теж піти, як Ганна А так терпіла все життя Бачиш як дітям хочеться тепла.
У нас якраз на роботі потрібен адміністратор. Може, Ганна підійде, і підлоги мити не треба
Попросимо у друзів костюми Миколая й Снігуроньки, самі принесемо свято цій родині! Я куплю бабусі ліки від суглобів та халат, мамі сукню. Дещо виберу недороге, але гарне й міцне якраз перед святами знижки. Гроші в нас є. Чом не зробити добру справу?
Я за! Ти в мене золота, Варваро
Денис ніжно обійняв дружину. Яке то щастя єдність в родині.
Наступного дня Варвара купила темно-зелену сукню, махровий халат ніжно-рожевий, ліки для бабусі, солодощі, мандарини, іграшки на ялинку. Денис додав ще простенький смартфон для Славка певно ж, у того немає.
Друзям подзвонили узяли напрокат костюми Миколая й Снігуроньки та великий мішок для подарунків. Денис придбав пухнасту ялинку на додачу.
Ввечері Варя й Денис вбралися у святкове, склали всі подарунки у мішок, ялинку поклали до багажника й поїхали за вказаною в листі адресою. Син Олексій лишився з бабусею.
Старенька хата із похиленим тином. У вікні горів вогник значить, усі вдома.
Денис узяв ялинку, Варя мішок. Тихенько постукали у двері.
Хто там? відчинила молода висока жінка з русявим волоссям певно, Ганна, мама хлопчика.
Побачивши Миколая, розгубилась.
Ой, ми не замовляли свято Але Славко мій син.
Мамо, хто там? вибіг Славко у спортивних штанах і светрі.
Ой Святий Миколай!
Привіт, Славчику! Я дістав твого листа і ось ми з внукою прийшли в гості! басисто прорік Денис.
Мамо, він знайшов мій лист! Отой дядько виконав обіцянку! Проходьте, будь ласка! вигукнув хлопчик.
Ганна запросила їх до хати. З кімнати вийшла бабуся Леся. Усі одразу захоплено дивилися на ялинку.
Це нам? Яка гарна І пахне святом!
Так, Славку, у кожної дитини має бути святкова ялинка! Диви, ще іграшки і гірлянди, разом прикрасите. Але треба щось заспівати чи розказати така у нас традиція!
Славко дуже схвилювався, нічого не зміг згадати з віршів. Просто з радістю дивився на Миколая.
Ти хороший хлопчина, про тебе навіть синичка шепотіла. Маму й бабусю шануєш, у школі гарно вчишся. А тепер діставай подарунки!
Славко подивився на маму та кивнула. Обережно розвязав мішок, дістав коробку з халатом бабусі вручив, ту якраз! Бабуся натягла, перев’язала пояс лиш сльози на очах.
Мамі сукню, бабусі ліки. Обидві мовчки дивилися, не вірячи
Далі величезний пакет цукерок, мандарин, а згори коробочка зі смартфоном.
Телефон? Це мій? Дякую! Святий Миколаю, я знав, що ти підтримаєш! аж крикнув від щастя.
Щастя і здоровя вашій родині! А нам вже час
Денис із Варварою зібрали мішок, зібралися йти. Славко розглядав телефон.
У коридор вийшли Ганна з Лесею.
Скажіть, добрі люди, хто ви? Як нас знайшли?
Я знайшов листа Славка і ми з дружиною вирішили зробити маленьке диво. Візьміть ще листа й візитку, у нас на роботі шукають адміністратора. Якщо цікаво телефонуйте.
Дякуємо Ми такого не чекали Славко щасливий, як ніколи
Денис і Варя їхали додому мовчки. На душі було тепло їм вдалося подарувати мрію родині, якій того справді бракувало
Дарувати це щастя велике. Гроші вони ще зароблять, а от таку щиру дитячу радість купити не можна за жодні гривніДома Олексій уже спав, обійнявши улюблену машинку. Денис тихенько підійшов до ліжечка, поправив ковдру й присів поруч. Здавалося, що радість, яку вони сьогодні подарували комусь, тихо повернулася сторицею і оселилася тут, у домі, наповнюючи ніч затишком.
Варвара обійняла Дениса за плечі.
Знаєш, прошепотіла вона, мені здається, що сьогодні і в нас у серці народилося справжнє свято.
За вікном мерехтіли сніжинки, а у хатинці на Коцюбинського того вечора також горіла тепла лампа, поруч стояла яскрава ялинка, а Славко малював мамі смішного сніговика. Здається, навіть Святий Миколай, якщо часом проходив мимо, зупинився й посміхнувся: у світі стало на одне диво більше, створене простими людьми із добрим серцем.
І, можливо, невидимою ниткою усі листи, надії й мрії були вже давно зєднані між собою аби кожен, хто чекає на маленьке диво, обовязково дочекався.
