Мам, чому ти не покликала мене на своє свято? Я ж так хотіла привітати тебе!

**Щоденниковий запис**
«Мамо, чому ти мене не запросила на своє свято?» я стиснув телефон так, що пальці збіліли. Вона зітхнула: «Ти ж знаєш як ти пішла з родини батько не пробачить. А Олег він завжди був за Наталею, яка теж тебе не поважає».
Я стояв перед дзеркалом, поправляючи краватку. Рідкісний вечір без сімї друзі вмовили вийти розвіятись. Розлучення ще не було офіційним, але жити з дружиною під одним дахом я не міг.
«Ти сам руйнуєш родину», гримів батько.
«Ти завжди ускладнюєш», додав брат.
Я давно перестав пояснювати. Навіщо? Чоловіча солідарність завадила їм побачити мою правду.
Але від мами було найгірше чути: «Ідеальних людей немає, ти живеш у мріях». Ніхто не розумів, чим я невдоволений. Значить проблема в мені.
Задзвонив телефон. У трубці гукав Юрко:
«Виходь! Таксі чекає!»
«Йду».
Діти вже спали бабуся погодилась посидіти. Не мама вона карала мене за розлучення, а теща, яка, здавалось, єдина мене не осуджувала.
«Ви впевнені, що впораєтесь?» запитав я вже біля дверей.
«Та йди вже!» махнула вона рукою. «Тобі хоч раз на рік треба відпочити».
Я кивнув, але в грудях щось стиснулось. Раз на рік. А я вже три роки не був ніде, окрім роботи та батьківських зборів.
Клуб гув від музики. Я хвилювався давно не чув себе просто чоловіком, а не батьком, чоловіком чи «невдахою», яка кинула «нормальну сімю».
«Нарешті!» Юрко схопив мене за плече. «Ми вже почали без тебе!»
Я випив першу чарку одним ковтком. Боже, як давно
«Танцюємо?»
«Пізніше, я»
І тут я побачив їх.
За довгим столом мій брат Олег, його дружина Наталя в блискучій сукні, батько з келихом шампанського, тітка Оля, дядько Петро Уся родина.
«Що» голос пропав.
Юрко глянув у той бік:
«О, це ж твої? Який збіг!»
Збіг?
Раптом пройняло: середа. День народження мами.
«Мамо, твій день народження ж у середу?» питав я на вихідних.
Вона уникала мого погляду:
«Цього року не виходить, синку, справи»
Справи? Так. Справи це зібратися всім без мене.
«Ти як?» Юрко нахмурився.
Я крокнув назад.
«Мені треба додому».
«Що?! Ти щойно прийшов!»
Але я вже йшов до виходу, серце билося, в очах палали сльози. Ніхто з рідних мене не помітив.
У таксі я втупився у вікно. Вони не хотіли мене бачити. Ніколи.
Телефон здригнувся. Повідомлення від брата:
«Привіт. У мами сьогодні свято. Ти привітав?»
Я відповів:
«Я був там. Ви мене не побачили».
Зателефонувала мама:
«У тебе все добре?» голос тремтів.
«Я був у клубі».
Пауза.
«У якому?»
«У тому самому, де ви».
Тиша. Потім шепіт:
«Ти нас бачив?»
«Так».
Довге мовчання.
«Мамо чому?»
Вона зітхнула:
«Ти ж знаєш як ти піш