“Мамо, попереджай, коли Тарас із Соломією до тебе їдуть, я того дня краще з Яриною вдома залишуся”, — промовила дочка. “А що таке? Чим вона тобі не до вподоби?” — запитала я, адже вже не раз помічала, що моя донька уникає зустрічей із дружиною брата. Ця історія змусила мене задуматися, що ж коїться в нашій родині та як мені в цій ситуації бути.
Родинні зустрічі та напруга
У мене двоє дорослих дітей: син Тарас і донька Мар’яна. Тарас одружений із Соломією вже три роки, дітей у них поки нема. Мар’яна живе окремо з донечкою Яриною, їй 7 років, і вони часто приїжджають до мене в гості. Я живу в невеликому містечку, де в нас будинок із садом, і для Ярини це справжній маленький рай — бігає, грається, допомагає поливати квіти. Тарас із Соломією теж навідується, але рідше, бо живуть у Львові й у них щільний графік.
Я завжди намагалася збирати родину разом, особливо на свята. Але останні пару років помітила, що Мар’яна уникає зустрічей, якщо знає, що буде Соломія. Спочатку я думала, що це випадковість, але потім вона сама сказала: “Мамо, попереджай, коли вони будуть, я не хочу з ними стикатися”. Я здивувалася й спитала, у чому річ, але Мар’яна відмахнулася: “Та нічого, просто не хочу”. Та я ж мати, я бачу, що щось не так.
Що не так із Соломією?
Соломія — гарна дівчина, принаймні, мені так здається. Вона ввічлива, завжди допомагає на кухні, привозить подарунки, цікавиться моїм здоров’ям. Із Тарасом вони виглядають щасливою парою, він її дуже любить. Але я почала помічати, що з Мар’яною вона спілкується якось холодно. Наприклад, на останньому родинному обіді Соломія майже не розмовляла з Мар’яною, а коли Ярина щось розповідала, вона лише посміхалася й мовчала. Може, це дрібниця, але Мар’яна, схоже, сприймає це як байдужість.
Я намагалася поговорити з Мар’яною, але вона лише жартує або змінює тему. Разів один сказала: “Мамо, вона якась зарозуміла. Постійно поводиться так, наче вона краща за всіх, а я з Яриною їй ніби заважаю”. Я здивувалася — мені Соломія ніколи не здавалася зарозумілою. Але, може, я просто не бачу того, що бачить моя донька? Мар’яна завжди була чуттєвою, а після розлучення з чоловіком стала ще вразливішою.
Розговор із сином
Я вирішила поговорити з Тарасом, щоб зрозуміти, чи немає якогось конфлікту. Він сказав, що Соломія нормально ставиться до Мар’яни, просто вони “не зійшлися характерами”. “Мамо, ти ж знаєш, Мар’яна іноді сама всіх відштовхує, вона постійно у своїх переживаннях”, — додав він. Я не погодилася — Мар’яна в мене добра й відкрита, просто, можливо, їй некомфортно поряд із Соломією.
Тарас обіцяв поговорити із Соломією, але я не впевнена, що це допоможе. Я боюся, що ця напруга між ними тільки зростатиме. Ярина, наприклад, обожнює дядька Тараса, але Соломію називає “тітонькою, яка завжди мовчить”. Діти ж відчувають усе краще за нас.
Як зберегти родину?
Мені важко бачити, що мої діти не можуть знайти спільну мову з близькими. Я хочу, щоб ми збиралися разом, як колись, щоб Ярина росла в оточенні люблячої родини. Але як це зробити, якщо Мар’яна не хоче навіть бути в одній кімнаті із Соломією? Поговорити з ними обома? Чи, може, не втручатися й дати їм самим розібратися? Я боюся, що, якщо втручуся, тільки погіршу ситуацію.
Якщо у вас були подібні ситуації, розкажіть, як ви вирішували такі конфлікти в родині. Як допомогти доньці та невістці знайти спільну мову? Чи, можливо, це я занадто хочу всіх примирити, і треба просто прийняти, що вони не будуть близькими? Напишіть, мені дуже потрібна порада.
