Мамо, що ти сказала моїй дружині? Вона вже речі збирала!
Я лише правду їй відкрила. Сину, вона тобі не пара, Соломія була б кращою дружиною.
Яка ще Соломія? Звідки ти взяла?
Я завжди відчувала, що мій син особливий. Він був моєю першою дитиною і найбільшою радістю в моєму житті. Коли він став дорослим і женився, я довго не могла з цим змиритися. Мені боліло у серці, що хтось інший зайняв моє місце. Я ледве змусила себе віддати сина у руки другої жінки.
Він для мене цілий світ. Для нього я все життя старалась, виховувала сама: чоловіка дома постійно не було, лиш відрядження по всій Україні, на мене все лягало. Я сама навчилась міняти спущене колесо на велосипеді, грати з ним у футбол у дворі, будувати фортеці з подушок, щоб бути йому не лише матірю, а й батьком. Я знаю, що він цінував це. Я для нього все зроблю, бо він моє найдорожче золото.
Я бачила, що дружина його не любить, як люблю я. Не дбає про нього, їсти не готує, посуд у мийці лишає, речі по всій квартирі розкидані, в хаті безлад і хатньої господині з неї не вийшло.
Я все одно хотіла бути поряд, підтримати, як завжди. Щотижня йшла до нього в квартиру на Сихові і забирала його брудний одяг до себе, щоб випрати та випрасувати, поки їх обох нема вдома. Ключі мені сам дав я ж не чужа. Тихцем робила свою справу: поки невістка носа не показала, все забрала, все вичистила та принесла назад вже свіженьким. Він зайнятий працює в ІТ в офісі на Зеленій, на навчання ходить, а вона за роки подружнього життя так і не навчилася навіть його сорочки попрати чи штани випрасувати.
Одежа їхня йшла до мене, а я прала її дитячим порошком в нього ж алергія, а вона, дурна, три в одному купує, аби швидше. Кожна футболка, кожен светрик все ніжно прасувала своїми руками. Щоб мій син ходив у чистому. А його светр, що я самотужки вязала на іменини, вона виварила у гарячій воді та кинула сохнути на батерфляй все розтягнувся, вкрився катишками. Довелося розпустити й перевязати наново. Краще сама зроблю, ніж виправлятиму за нею дурню.
Невістка ж моїх намірів не розуміла. Все їй не по душі казала, що не її це робота, хай син усе сам. А я ж знала: якщо лишу цю справу буде мій хлопчик у безладі жити. Люблю ж я його, хочу добра. Можу допомогти допомагаю.
Чоловік мій (та він же Петро, дай йому здоровя), сварився: мовляв, уже дорослий, хай сам як знає. А я ночей не спала: як мій син мусить приходити з офісу ще й мити, готувати, а та лежить на дивані та телефоном тикається.
Тоді я вирішила востаннє випрати всі його речі та більше не турбувати. Зранку, поки вони обоє поїхали на роботу, я вскочила до них, зібрала все навіть і її білизну, бо задумала: не змішає ж вона потім свою поряд із його! Все гарненько в кошик склала й понесла додому. Чоловіка я відправила до його кума на Шевченківський рай хай трохи у мужській компанії посидить, а сама заходилась прати-прасувати.
Ще й ковдри заодно перепрала, висушила, склала цілий клунок набрала, ледве винесла з хати. Добре, що син живе поруч, на Пасічній, і не довелося з цим тяжким клунком через пів міста їхати. Та от ліфт не працював ремонтували, а ноги в мене хворі, мусила чотири поверхи сходами йти. Зупинялась сили залишали, сльози лились: Господи, сину, як же ти без порядку житимеш Я думала і про кращу долю йому, і щоб хоч інша жіночка дісталась добра, турботлива.
Нарешті допленталася, відчинила своїм ключем тихо, як миша, наклала білизни, щоб ніхто й не помітив. Тут сусідський песик, той невгамовний гавкун Кнопа, ледь не здійняв на вуха весь підїзд. Але я швиденько до коридору і помічаю: взуття якесь чуже, не домашнє. Дивно, бо зранку взуття зайвого не було Мабуть, син із дружиною раніше додому прийшли, а ця роззява розкидала все у коридорі.
Пройшла в кімнату і тут біля дверей у спальню бачу його штани. Вирішила: піднімлю, попрасую просто на місці, раз принесла праску. Заходжу і раптом із кімнати чути сторонні жіночі голоси. Підняла очі і бачу: мій син із якоюсь чужою дівчиною. Його дружина світловолоса, а ця чорнява, молода.
Я застигла від сорому, а син, уздрівши мене, закричав з люттю:
Мамо, вийди звідси негайно! Дай мені спокій! Я опустила очі, сказала:
Вийди, мені треба з тобою поговорити.
Трохи згодом син, загорнутий у банний халат, мною у спадок подарований, вийшов на кухню.
Мамо, ти чого у нас вдома? Звідки ключ?
Синку, ти ж мені сам лишав щоб в гості заходила.
Ну так не можна без попередження. насупився син.
Я ж лише білизну принесла, попрати твої речі хотіла, як завжди.
Думав, ти завтра будеш, відмахнувся він.
А це, до речі, твоя Марічка пофарбувала волосся? обережно питаю.
Ні, мамо, це не Марічка. Це інша дівчина.
Ти, значить, зраджуєш дружині?
Ти, напевно, розсердишся
Як хочеш, сину, твій вибір.
Мені Соломія більше до душі. Бо Марічка суцільна карєристка, вдома безлад, а Соломка добра, затишок створила зразу, суп зварила, все витерла Добра, ніжна Але я все одно залишусь із Марічкою, це було просто хвилинне захоплення, зітхнув він.
Ой, як ти вирішиш, сину, так і буде. Я завжди на твоєму боці. Я випрала тобі білизну твоїм порошком. Все чисте лежить у шафі. Не турбуватиму більше, якщо тобою буде дбати жінка як Соломія, промовила я й пішла.
Я зраділа, що нарешті він знайшов ту, хто варта його. По підлозі ні смітинки, на плиті борщ, чисто, затишно, пахне пирогом. Видно, що інша з потягом до порядку. Я була впевнена: син нарешті залишить Марічку, бо відчув, де краса, а де безлад.
Минув тиждень. Мене стало спокійніше на серці знаю, що мій хлопчик у чистоті та турботі. Якось у крамниці біля дому бачу Марічку купує, як завжди, якісь ненормальні продукти. Я підхожу ближче дивлюсь, у кошику: авокадо (навіщо воно тут?), якийсь салат, гречка, ряжанка, дієтичні хлібці.
О, Марічко, що це ти на дієту?
Доброго дня, Оксано Петрівно. Так, ми з вашим сином на літо худнемо, бо хочемо поїхати у Туреччину, виглядати фотомодельно, холодно відповіла.
Як це з моїм сином? Ви ж розійшлися!
Це ви звідки таке взяли?
У нього нова Соломія.
Яка ще Соломія? Ви про що? Ми не сварилися!
А хіба ні? Я думала, він вам вже сказав: Соломія була у вас, все поралася
Яка ще Соломія? Кухню поприбирала? Ви розумієте, що ви робите? Ви ж і так свого сина проти мене налаштували, ще й дівку якусь йому підсунули! Дайте нам нарешті жити спокійно, ви нас уже просто вибачте, дістали!
Марічка кинула кошик з покупками й мерщій вийшла з магазину, а я ще стояла, вражена, як мій син поміняв таку дівчину на ось таку «хозяйку».
Згодом син дзвонить:
Мамо, чому ти моїй дружині таке наговорила? Вона вже речі зібрала!
Я лиш правду сказала. Та ти зрозумій, вона не для тебе, Соломія тобі значно краща буде.
Яка ще Соломія? Що ти собі вигадуєш?
Я думала, ти вже вирішив
Мам, зупинись. Ніякої Соломії не було, і розлучатися з Марічкою я не збирався! Більше не дзвони. Замок ми змінили. Забудь про мене, для тебе мене не існує!
