— Мамо, знову той бомж до тебе прийшов! — донька згірдно скривила обличчя.
— Він не бомж! У нього є кімната. Просто нещасна людина.
З цими словами мати вискочила у сіни й, щиро всміхаючись, почала запрошувати гостя додому. Той вагався, соромлячись, і попросив у борг грошей. Вона принесла потрібну суму й кілька бутербродів у целофановому пакетику:
— На, візьми, поїж.
Він усміхнувся ртом з вибитими передніми зубами, пообіцяв повернути гроші через тиждень і вийшов на вулицю, де його чекали такі ж неохайні й занедбані люди.
— Навіщо ти його… бомжа підбираєш?! — з натиском вимовила донька. — Завжди даєш гроші, які він ніколи не повертає.
— Чому не повертає? Іноді повертає.
— Та годі тобі! Раз чи два було. До речі, чому у нього таке дивне прізвисько — «Тримайся»?
— Це його улюблене слово. Всім каже «тримайся!», підбадьорює, коли в когось життя не складається. А сам ось не втримався. Він же не старий. Алкоголь нікого не прикрашає. Та ще й невдале кохання. Безвідповідне. Він мене любить, а я його — ні.
— Люююбиить?! Тебе?! У вас… щось було? — донька розплющила очі й навіть підвелася зі стільця.
Мати мовчала, вагаючись, чи розповідати, але все ж наважилася.
— Ми давно знайомі. У молодості я посварилася з хлопцем. Залишилася без грошей, одна вночі на іншому кінці Києва. Мобільних тоді не було, дзвонити було нікому. Іду пішки. А що робити? Машини зупиняються, але або не беруть, або нахабно пропонують розплатитися «натурою». Таксисти — що з них візьмеш? А тут якраз Сашко проїжджав. Він тоді теж на таксі працював:
— Дівчино! Не підкажете, де тут поруч Пальма-де-Мальорка?
Я не зрозуміла, що жартує, і почала пояснювати, що не знаю. А він сміється:
— Сідай, Красуня, поїдемо разом шукати!
Потім я вже дізналася, що це курорт в Іспанії. Ми мріяли поїхати туди, де бірюзове небо, синіє море, а гори — як смарагди. Та на своє лихо він познайомив мене зі своїм другом. Я його побачила — і пропала! Як же я його кохала! Дурна!
Незабаром одружилися, а Сашко, як то буває, став свідком і сімейним другом. Мій перший чоловік виявився бабієм. Настраждалася, поки зрозуміла, що він — нікчема. Завагітніла я через рік. Контрацепції тоді не рекламували, а в СРСР сексу взагалі не існувало. Зате аборти були. Мій «милий» умовив мене на це мерзенне діло. Звідки в нього така красномовність взялася?
Погодилася я, а даремно. Ох, і натерпілася! На все життя запам’ятала. Тоді аборти робили в лікарні на Берестейському проспекті. Конвеєр. Там не тільки вичищали всередині, а й мозок, позбавляючи будь-яких романтичних ілюзій. Робили майже без наркозу. Дадуть маску — який сенс? Біль пекельний! Доповзла до палати, а там такі ж обдурені, нещасні жінки. Сидимо, сумні. Раптом нянечка заходить і приносить — не повіриш — відро тюльпанів і торт! Величезний торт, кілограм на два, «Полуничка з вершками». Такі торти готували лише на замовлення в кондитерській «Ластівка». Сиджу, обсипана квітами, уплітаю торт, знову плачу, але тепер від щастя. — Любить! Пам’ятає! Рідненький!
А на коробці всього два слова друкованими літерами: «Тримайся, Наталко!» Усі мені заздрили. Повернулася додому, сяю від щастя, хоча відчувала себе жахливо. Глянула в очі чоловікові — і зрозуміла: це не він, а Сашко турбувався. Одружилася я знову, але з Сашком у нас не склалося. Він добрий, чесний, але… нічого до нього не відчуваю. Пустота. Коли він зрозумів, що я його не кохаю і не зможу, — зник. Потім я дізналася, що поїхав на заробітки. А я зустріла твого батька. Доля знову подарувала любов.
Повернувся Сашко на початку дев’яностих. Жахливий час. Бандити лютували. А тут моя сестра з Чернігова в гості приїхала. Гарна дівчина. Її бандити у дворі схопили. Затягували в машину. Тоді таке часто було. Ніхто не втрутився. Боялися. А Сашко сидів у дворі з мужиками, пив вино. Він уже тоді починав пити. Та він один і заступився.
Один із бандитів, здоровенний, як бик, ударив його. Сашко впав, але підвівся й каменем розбив вікно в джипі. Сестру відпустили, а його побили. Господи, як вони його били! Звірі! Я потім у лікарні його навідувала. Він лише на четверту добу до тями прийшов. Чую — щось шепоче. Нахилилася, а він пісню Висоцького співає:
*Лікар різав мене на шматки,*
*Сказав: «Тримайся, брате!»*
*І я тримався!*
Але бандити не відстали. Змусили продати квартиру. У Сашка була гарна трикімнатна у центрі. Він швидко обміняв її на кімнату. Гроші віддав. Бандити й кімнату хотіли забрати, але їх посадили. В
