“Мамо, попереди, коли Тарас із Соломією до тебе їхатимуть — того дня я краще з Яриною вдома лишуся,” — промовила донька. “А що таке? Чим вона тобі не до вподоби?” — запитала я, адже вже не раз помічала, що моя донька уникає зустрічей із дружиною брата. Ця історія змусила мене замислитися: що ж коїться в нашій родині та як мені вчинити?
Родинні зустрічі та напруга
У мене двоє дорослих дітей: син Тарас і донька Марія. Тарас одружений із Соломією вже три роки, дітей у них поки нема. Марія живе окремо зі своєю донькою Яриною, їй сім, і вони часто гостюють у мене. Я мешкаю в невеличкому містечку, де в нас будинок із садом — для Ярини це справжній рай: бігає, грає, допомагає поливати квіти. Тарас із Соломією теж навідується, але рідше — живуть у Львові, і в них дуже щільний графік.
Завжди намагалася збирати родину разом, особливо на свята. Але останнім часом помітила: коли Марія дізнається, що буде Соломія, вона знаходить причину не їхати. Спочатку гадала — випадковість, але потім вона прямо сказала: “Мамо, попереди, коли вони приїдуть. Не хочу з ними стикатися.” Я здивувалася й запитала, у чому справа. Марія лише махнула рукою: “Та ні в чому, просто не хочу.” Але ж я мати — я відчуваю, щось тут не так.
Що не так із Соломією?
Соломія — гарна дівчина, принаймні мені так здається. Ввічлива, завжди допомагає на кухні, привозить подарунки, питає про моє здоров’я. З Тарасом вони виглядають щасливою парою, він її дуже любить. Але я почала помічати: із Марією вона спілкується якось холодно. Наприклад, на останній родинній вечері Соломія майже не розмовляла з нею, а коли Ярина щось розповідала, лише посміхалася мовчки. Може, дрібниця, але Марія це сприймає як байдужість.
Я намагалася поговорити з донькою, але вона або жартує, або переводить тему. Одного разу все ж проговорилася: “Мамо, вона якась гордовита. Ніби завжди вища за всіх, а ми з Яриною їй просто заважаємо.” Я здивувалася — мені Соломія ніколи не здавалася такою. Але, може, я просто не бачу того, що бачить донька? Марія завжди була чуттєвою, а після розлучення з чоловіком стала ще вразливішою.
Розмова із сином
Вирішила поговорити з Тарасом, щоб зрозуміти, чи немає між ними конфлікту. Він відповів, що Соломія нормально ставиться до Марії, просто вони “не зійшлися вдачами”. “Мамо, ти ж знаєш, Марія буває замкнутою, вона завжди у своїх переживаннях,” — додав він. Я не погодилася — моя Марія добра й відкрита, просто, можливо, почувається невпевнено поруч із Соломією.
Тарас обіцяв поговорити із дружиною, але я не впевнена, що це допоможе. Боюся, що ця напруга між ними лише зростатиме. Ярина, наприклад, обожнює дядька Тараса, але про Соломію каже: “Тіточка, яка завжди мовчить.” Діти ж відчувають все гостріше за нас.
Як зберегти родину?
Мені важко бачити, що мої діти не знаходять спільної мови з близькими. Хочу, щоб ми збиралися всі разом, як колись, щоб Ярина росла в люблячій родині. Але як це зробити, коли Марія навіть не хоче бути в одній кімнаті із Соломією? Поговорити з обома? Чи може не втручатися й дати їм самім розібратися? Боюся, якщо втручуся — стане лише гірше.
Якщо у вас було щось подібне — поділіться, як виходили з таких конфліктів. Я допомогти доньці та невістці знайти спільну мову? Чи, може, це я занадто хочу їх примирити, і треба просто прийняти, що вони не стануть близькими? Порадьте, бо дуже потребую підтримки…
