Ти знаєш, я так хочу розповісти тобі одну історію, що сталася з Мартином. Він повернувся додому в Києві після роботи і просто не міг повірити своїм очам: дружини не було ніде, і сина маленького, йому лише рік теж. Друзі, ти розумієш, яку тривогу він відчув? Все було якесь дивне й незвичне. Він схопився і швидко пішов до сусіда, щоб дізнатися чи бачив хтось його Оксану.
І уяви, сусід виходить з дому із сином Мартина на руках! Виявилося, що Оксана залишила малого під наглядом сусіда вона поспішала кудись через якусь термінову справу і просто не мала часу пояснювати. Сусід, хоч і має досвід у догляді за дітьми, все одно думав: що могло статися, щоб вона отак несподівано залишила сина? Мартин був вдячний Оксані, що залишила йому у мікрохвильовці борщ та пиріжки хоч щось для душі.
Минала година, друга, третя вже пять годин пройшло, а Оксана не відповідала на дзвінки. Мартин марно раз за разом набирав її номер: жодної відповіді. Хвилини тягнулися нескінченно, тривога росла з кожним повзучим моментом. Він вклав сина спати, сам не знаходив собі місця і тільки чекав хоч якогось звістка.
І нарешті телефонний дзвінок. Мартин схопив трубку, почав розпитувати Оксану, де вона, що сталося, чому так довго не давала про себе знати. Але на його велике розчарування Оксана не захотіла відповідати чесно. Вона сказала лише, що не планує повертатися додому та прийняла рішення залишити сина назавжди на Мартинові.
То був шок справжній холодний душ. Він не міг повірити, що це відбувається з ним, думав, може це якийсь жарт. Але, на жаль, це була жорстока реальність. Тепер Мартин повинен взяти на себе всю відповідальність: бути і мамою, і татом малому, ростити його сам, нести цю ношу з дня в день. А вдома залишилась лише тиша і новий початок для Мартина і його сина.
