Мирон повернувся додому. Здивувало його те, що ніде не було видно дружини. Відсутність дружини та їхнього однорічного сина викликала у нього тривогу. Рішучий дізнатися, що сталося, він завітав до сусідки по підїзду, щоб дізнатися чи вона щось знає, і несподівано саме ця сусідка вийшла з квартири, тримаючи на руках сина Мирона.
Виявилося, що дружина Мирона, Марічка, залишила сина під опікою сусідки й терміново кудись пішла.
Хоча чоловік мав досвід догляду за немовлям, він не міг перестати думати, що змусило дружину так різко піти з дому. Разом із цим він відчув вдячність, коли знайшов у мікрохвильовці налитий борщ і декілька вареників, що залишила для нього Марічка.
Час минав пів години, година, дві, пять тривога Мирона зростала. Він неодноразово намагався додзвонитися до дружини, та вона не відповідала на його багаторазові дзвінки. Хвилини розтягувалися на години, і занепокоєння все наростало. Нарешті він зміг вкласти малого до ліжечка, сам залишаючись у невідомості й чекаючи на звістку від Марічки.
Нарешті задзвонив телефон. Мирон схопив слухавку зі змішаними почуттями радості та полегшення. Він питав Марічку, де вона і що сталося за день, чому вона так надовго пропала. Проте, на його прикре здивування, вона не відповідала прямо. Лише сказала, що не збирається повертатися додому і залишає сина на Мирона назавжди.
Спантеличений і вражений, Мирон не міг повірити почутому. Він сподівався, що це просто злий жарт або страшне непорозуміння. Але тепер йому довелося прийняти нову відповідальність бути самотнім батьком і замінити сину і маму, і тата.
З того дня Мирон навчився цінувати кожну мить з сином і зрозумів головне: справжня сила полягає в здатності піклуватися і віддавати тепло, навіть якщо життя підкидає найскладніші випробування. Життя завжди дивує, але любов і відвага здатні подолати будь-які труднощі.
