Марко повернувся додому. Ніде не було його дружини. За мить він знайшов свого сина у сусідки…

7 березня, Київ
Повертаючись сьогодні додому з роботи, я відчував звичну втому, але спішив, адже завжди чекаю цієї миті, коли обійму сина і побачу дружину. Відчинивши двері, я відразу помітив дивну тишу в квартирі. Ніде не було чути голосу моєї дружини Олени, а коляска сина стояла біля входу порожньою. Хвиля тривоги накотилася на мене адже нашому Сашкові ще й року немає.
Я ходив із кімнати в кімнату, вигукуючи імя Олени, але у відповідь лунав тільки відгомін моїх кроків. Не гаючи часу, я вирішив навідатися до нашої сусідки, пані Ганни, яка мешкає поверхом вище. Щойно я піднявся до її дверей, як побачив, що саме вона виходить на сходову клітку тримаючи на руках мого Сашка.
Виявилося, Олена нашвидкуруч віддала сина Ганні і кудись поспішила, нічого не пояснивши. Пані Ганна доброзичливо запевнила, що з малим усе гаразд, і віддала його мені.
Я здивувався, адже хоч маю досвід догляду за малюком, але одразу насторожено став гадати, що сталось, чому Олена так зненацька залишила нас. Вдячно помітив, що про мене вона подбала у мікрохвильовці чекала гаряча вечеря.
Час спливав неймовірно повільно: спершу пройшло пів години, потім година, дві навіть пять. Я безліч разів намагався набрати Олену але всі дзвінки залишилися без відповіді, а на мої повідомлення жодної реакції. Сутеніло, я втомився, Сашка вклав поспати, але сам лише нервово ходив кімнатою, не знаходячи собі місця.
І ось, о десятій вечора, нарешті задзвонив телефон. Я зірвався з місця й одразу почав питати, де вона і що відбувається. Олена довго мовчала, а потім сухо сказала, що не планує повертатися додому й вирішила остаточно лишити сина під моєю опікою.
Я досі не можу повірити у почуте. Стояв посеред пустої кухні й стискав слухавку так, ніби вона могла повернути все назад. Усвідомлення: відтепер я єдиний, хто відповідатиме за Сашка, і мушу стати йому і мамою, і татом, лягло на мене важким тягарем. Але я маю витримати. Життя не завжди складається, як пишуть у книжках чи показують у кіно. Сьогодні, виплакавшись наодинці, я зрозумів: найбільша сила в любові до дитини та майбутньому, яке я мушу побудувати своїми руками.