— Така гидота! Постійно викладає в мережі фото з донькою, підписує їх солодкими словами, а сама вже чотири роки про неї й не згадує! Яка ж огидна показуха! — голос Соломії тремтів від обурення, коли вона ділилася з подругою болем, що гриз її сердце.
Вони сиділи у маленькій львівській кав’ярні, і Соломія розповідала про своячку, яка роками працювала за кордоном, забувши про дитину.
— Ну гаразд, був карантин, не могла приїхати. Та й до того їй було байдуже! Тільки фото виставляє, щоб усі думали, яка вона любляча мати. Я можна кинути дитину заради грошей? — Соломія стиснула чашку так, що пальці збіліли.
Племінниця чоловіка, 14-річна Мар’яна, жила, як сирота при живій матері. Бабуся, якій вже за сімдесят, ледве вправлялася з підростком.
— Моя своячка — справжній майстер ілюзій, — продовжувала Соломія. — А я дивлюся на Мар’яну, і серце болить. Дівчина росте без матері, а та лише гроші переказує, немов усе вирішує!
Соломія та її своячка Оксана були однолітками. У Соломії двоє дітей, іпотека у Львові і, попри всі труднощі, щаслива родина. Вони з чоловіком намагалися жити злагоджено, але тінь Оксани, сестри чоловіка, постійно нависала над їхнім домом.
— Батьки Оксани завжди її балували, — розповідала Соломія. — Коли вона овдовіла дев’ять років тому, вони й зовсім усе за неї робили: з внучкою сиділи, гроші давали. А потім, за пару років, познайомилася з якимось австрійцем, вийшла за нього заміж і поїхала до Відня.
Оксана не планувала забирати доньку з собою. Казала, що спершу облаштується, а потім повернеться за Мар’јаною. Але роки минали, а вона так і не приїхала. У Відні Оксана влаштувалася фотографом у модне агенство, заробляла непогано. Чоловік був заможним, і вона могла б взагалі не працювати, насолоджуючись розкішним життям.
— Вона всім торочить, що в Європі не прийнято тягнути дітей від попереднього шлюбу до нового чоловіка, — з гіркотою говорила Соломія. — Мовляв, Мар’яні там буде нудно, і хто їй увагу приділить? Це просто відмазки! Їй зручніше жити без доньки!
Мар’яна чекала матір багато років. Перші п’ять вірила, що мама забере її, але потім перестала мріяти. Оксана пояснювала, що дівчинці треба закінчити українську школу, інакше без мови її нікуди не візьмуть. А Соломія бачила в цьому лише порожні виправдання.
— Їй простіше слати гривні та вдавати матір на відстані, — зітхала вона. — Усі проблеми вона звалила на нас.
Турбота про батьків Оксани та Мар’яну лягла на плечі чоловіка Соломії, Ярослава. То сусіди затопили їхню квартиру, то батькові робили операцію, то на дачі дах звалився. Соломія з Ярославом метушилися між своїми справами та чужими клопотами, а Оксана лише переказувала гроші, ніби це знімало з неї відповідальність.
Місяць тому Оксана несподівано прилетіла до Києва. Вона не відходила від Мар’яни, фотографувала її для соцмереж, засипала подарунками. Дівчинка, затамувавши подих, чекала, що мама нарешті забере її з собою. Але дива не сталося. Коли Оксана полетіла сама, Мар’яна розридалася, сховавшись у кімнаті. Соломія намагалася її втішити, але що вона могла сказати?
— Батьки старіють, їм важко з підлітком, — говорила Соломія подрузі, голос дрижав. — Мар’яна — дівчина непроста, за нею потрібно дивитися. А Оксана все грошима відкуповується. Каже: «Я все оплачу, а ви там самі розберіться». Та Мар’яні ж боляче! Ми з Ярославом ходимо на батьківські збори, ми з нею уроки вчимо, а мати де?
Соломія одного разу не витримала і написала Оксані, намагаючись пояснити, як її байдужість ранить доньку. Але своячка відрізала:
— Не лізь у нашу сім’ю! Це не твоя справа!
— Не моя сім’я? — обурювалася Соломія. — То чому ж я тягну на собі її турботи? Свекруха, звісно, захищає свою доньку, як і кожна матір. А Оксана обрала легкий шлях: ні старих, ні підлітка їй не треба. Зате в соцмережах вона — ідеальна мати! Стрічка пестрить їхніми щасливими фото, а в реальному житті — пустка. Яка ж лицемірка!
Соломія дивилась у вікно кав’ярні, де дощ малював візерунки на склі. Вона думала про Мар’яну, яка що-вечора перевіряла телефон у надії на повідомлення від матері. Думала про свекрів, вимотаних чужими турботами. І про себе з Ярославом, чиє життя перетворилося на нескінченний біг між своїми та чужими клопотами.
Оксана ж продовжувала жити своїм безтурботним життям, викладаючи нові фото з підписом «Моя кохана донечка». Але Соломія знала: за цими гарними кадрами — розбите серце підлітка і родина, яку Оксана кинула заради ілюзії свободи.
