Колишня наречена повертається додому зі слізьми
Марія, 78 років, хотіла подарувати весільний подарунок зятю, коли побачила, як той потай пробирається до туалету із свідком. Жінка пішла за ними — і те, що вона побачила, змусило її бігти до доньки, щоб скасувати весілля.
Того дня Марія була щаслива. Її донька Олеся, 50 років, готувалася вийти заміж за коханого — Тараса. Перед церемонією Марія вирішила подарувати майбутньому зятю діамантові запонки свого покійного чоловіка.
Та Тарас ішов швидко, і жінці довелося поспішати, незважаючи на болючі коліна. Вона побачила, як він підійшов до Марічки, однієї зі свідок, і щось шепнув їй на вухо. Потім обоє непомітно пішли вглиб ресторану. Цікавості заради Марія підкралася до них і з жахом побачила, як вони зайшли разом до туалету.
Вона відчинила двері і ледве не знепритомніла від побаченого.
“Я більше не можу чекати, кохана”, — прошепотів Тарас, обіймаючи Марічку.
“Не зараз, серденько”, — відповіла вона. “Якщо хтось дізнається, усі наші плани розваляться”.
“У Тараса й Марічки… роман?” — Марія притулилася до стіни, шокована.
“Хоч разочок, перш ніж я одружуся з цією нудною Олесею”, — додав Тарас.
“Терпіння, серденько… треба протриматися пару місяців у шлюбі. Подумай про гроші, які ми отримаємо після розлучення! Мільйони гривень, майно… але все це лише якщо ти зараз стримаєшся!”
Марія підійшла ближче й у дзеркалі побачила, як вони цілуються.
“Не зараз… серденько… зупинись… ні, годі!” — бурчала Марічка. “Треба повертатися на весілля”.
“Тільки пообіцяй, що побачимося в мене вдома пізніше”, — наполягав Тарас. “Як завжди — таємно, поки Олеся на роботі”.
Марічка засміялася, і вони знову почали цілуватися. Марія більше не могла дивитися. Вона побігла до доньки, щоб розкрити правду про шахрая.
Але в залі весілля вже почалася церемонія.
“Перш ніж перейти до танців, наречена хоче зробити особливий подарунок нареченому”, — оголосив ведучий.
Олеся вийшла на сцену. “Я так довго шукала кохання… і ось знайшла”, — промовила вона.
Заграла музика, і Олеся почала співати ніжну пісню. Коли вона закінчила, зал захлинувся оплесками. Тарас підбіг до неї й міцно обійняв. В очах Олесі горів щастям, і Марії стало болісно.
“Чудовий момент!” — перебив ведучий. “А тепер — перший танець молодих!”
Марія пробилася крізь натовп і схопила доньку за руку. “Олесю, мені треба щось сказати… про Тараса”.
“Що з ним? Щось сталося?”
“Донечко, це важливо… давай поговоримо наодинці”.
“Мамо, пізніше. Зараз же весілля!”
“Почекай, будь ласка…”
“Олесю, час іти!” — підійшла Марічка, забираючи наречену.
Марія не наважилася зруйнувати доньці свято. Вона лише спостерігала, як все йде своїм чергою.
Наступного понеділка Тарас і Олеся відвезли Марію в аеропорт.
“Йдіть, проходьте реєстрацію, — сказав Тарас. — Я допоможу мамі з багажем”.
Він пішов, і вперше з моменту весілля Марія залишилася наодинці з донькою. Вона ледве стрималася, але вирішила діяти за планом.
Коли Тарас повернувся, Марія попрощалася. Але замість літака поїхала до доньчиної хати.
Біля під’їзду вона побачила автомобіль Марічки. Двигун ще був теплим.
Марія подзвонила доньці.
“Донечко, мій рейс скасували, — сказала вона. — Мені погано… приїдь, будь ласка”.
“Мамо, я зараз не можу! Дозволь, я попрошу Тараса…”
“Ні! Сама приїдь. Це дуже важливо!”
Олеся зітхнула. “Добре… зараз буду”.
Марія підійшла до вікна й зазирнула всередину. Спочатку вона нічого не побачила, але потім у кімнату увійшли Тарас і Марічка — і почали цілуватися.
Марія відвернулася, шукаючи очима доньку. Незабаром з’явилася Олеся.
“Мамо, що з тобою?”
“З твоїм чоловіком і Марічкою. Вони там… на дивані”.
“Що?!” — очі Олесі розширилися.
“Я почула їх на весіллі, але не хотіла заради свята…”
“Мамо, що саме ти чула?”
“Вони змовляються обдурити тебе. Після розлучення Тарас забере половину твого майна”.
Олеся задрожала.
“Ні… Вона завжди була такою доброю до мене. Як це можливо?”
“Піди сама подивися”.
Олеся кивнула, витерла сльози й увірвалася у дім.
“Що тут відбувається?!” — загримів її голос.
Марія поспішила за нею — і остовпіла.
Хвилину тому Тарас і Марічка палко цілувалися, а тепер вони спокійно сиділи на дивані.
“Олесю? Що ти маєш на увазі?” — здивувався Тарас. “Ми обговорювали справу. Я ж казав, що працюватиму вдома”.
“Брехун!” — крикнула Марія.
“Ви думаєте, що”Вибач, мамо, я повинна була тобі повірити з самого початку,” — промовила Олеся, коли через місяць Тарас, справжній наміри якого розкрилися через його ж листи до Марічки, зник із половиною її заощаджень, залишивши лише порожню обіцянку щастя.
