Мені 38 років, я не одружена, у мене немає дітей — і, знаєте, я відчуваю себе абсолютно щасливою. У мене немає жодної з тих проблем, про які так люблять говорити люди, дізнавшись про мій статус. Я живу в обласному центрі, маю гарну роботу, власну квартиру та авто — усе це я здобула сама, без чиєїсь допомоги. Більше того, я підтримую батьків, які живуть у селю. І найцікавіше — ніхто не вірить, що мені більше 28. Мабуть, бо я виглядаю молодше та живу з легкістю у серці.
Мене звуть Оксана, і я завжди знала, чого хочу від життя. Після школи вступила до університету, вивчала маркетинг, а потім почала будувати кар’єру. Зараз я керівниця відділу у великій компанії. Робота цікава, дозволяє подорожувати, спілкуватися з людьми, постійно вчитися новому. Зарплати вистачає не лише на життя, а й на заощадження. Я люблю свою справу, і, мабуть, це одна з причин мого доброго настрою.
Квартиру я придбала п’ять років тому — сучасну, з великими вікнами, у центрі міста. Обставила все на свій смак: багато світла, затишні меблі, кілька картин, привозиних із подорожей. Авто — моя гордість. Не розкішне, але надійна та комфортна — ідеально підходить для поїздок містом та до батьків у село. Там я часто проводжу вихідні, коли хочеться відпочити від міської метушні. Допомагаю мамі й татові з господарством, привожу продукти, іногда роблю дрібний ремонт у хаті. Їм приємно, що я приїжджаю, а мені — що можу зробити їхнє життя хоч трохи комфортнішим.
Багато хто запитує, чому я не одружена й без дітей. Для деяких це здається дивним, особливо в моєму віці. Але я не відчуваю, що мені чогось бракує. Я відкрита до стосунків, але не поспішаю. Якщо зустріну людину, з якою захочу ділити життя — чудово. Якщо ні — я не застраждаю. У мене є друзі, ми разом ходимо в кіно, на концерти, влаштовуємо вечірки. Є хобі: я захоплююся йогою, малюю аквареллю, інколи беру уроки танців. Моє життя настільки насичене, що нудьгувати просто не виходить.
Іноді люди думають, що я щось приховую, що в мене є потаємні нещастя. Але це не так. Я просто живу так, як мені подобається. Не хочу підлаштовуватися під чиїсь очікування чи виходити заміж лише тому, що «так треба». Мої батьки спочатку хвилювалися, особливо мама. Вона мріяла про онуків, але з часом зрозуміла, що я щаслива по-своєму. Тепер вона жартує: «Оксанко, ти у нас як кінозірка — завжди молода та вільна».
Іноді я чую докори від знайомих: мовляв, у твоєму віці вже пізно думати про сім’ю та дітей. Але я не вірю в це «пізно». Життя — це не розклад, де усе має йти за графіком. Я бачила жінок, які народжували після 40 — і були чудовими мамами. Якщо я колись захочу дитину — подумаю про це. А поки що мені добре так, як є. Я насолоджуюся свободою, можливістю подорожувати, коли заманеться, проводити вихідні так, як хочеться саме мені.
Моя молодість зовні — це, мабуть, поєднання генетики та способу життя. Я доглядаю за собою: займаюся спортом, правильно харчуюся, люблю догляд за шкірою. Але головне — це внутрішній стан. Я не дозволяю стресу псувати собі настрій. Якщо щось йде не так — шукаю рішення, а не скаржуся. Можливо, тому люди думають, що мені 28? Я сміюся, коли це чую, й відповідаю: «Бо я живу легко!»
Батики — моя головна опора. Вони пишаються, що я всього досягла сама. Я намагаюся бувати в них частіше, привожу подарунки, допомагаю з ремонтом, оплачую рахунки. Мама завжди готує мої улюблені вареники, а тато розповідає історії з молодості. Ці моменти — безцінні. Я вдячна, що вони у мене є, і хочу, щоб якомога довше були здорові.
Що буде далі? Не знаю, і це мене не лякає. Я мрію одного разу вирушити у велику подорож — можливо, до Італії чи Японії. Хочу розвиватися у професії, можливо, відкрити щось своє. А ще думаю завести собаку — маленький пухнастий друг точно додасть радощів. Життя для мене — це пригода, і я готова до нових сторінок. Головне, що я щаслива тут і зараз. А це — найважливіше.
