Мені 45 років. І я більше не приймаю гостей у своєму домі Дехто, коли приходить у гості, геть забуває, що вони гості — поводяться невиховано, дають поради, не поспішають йти додому. Колись я була дуже гостинною людиною, але мій погляд швидко змінився. Переступивши поріг сорока років, я повністю відмовилася від ідеї приймати когось у себе вдома. Навіщо мені це? Які нерви витримають таких гостей! Останній день народження я святкувала у ресторані — і це мені неймовірно сподобалося. Відтепер робитиму так завжди. І зараз поясню чому саме. Влаштувати застілля вдома — коштує значних грошей. На звичайну вечерю треба витратити чималу суму. А якщо це ще й святкове застілля — витрати зростають у рази. Гості приходять з невеличкими подарунками, часи нині не легкі. А потім засиджуються до пізньої ночі. Я хочу відпочити, а не мити гори посуду та прибирати за всіма. Я більше нікого не чекаю у стінах своєї квартири. Прибираю і готую тоді, коли мені зручно. Раніше після святкувань вдома я почувалася втомленою та пригніченою. Тепер, після свят, я маю час прийняти ванну і лягти раніше спати. У мене тепер багато вільного часу, який я використовую з розумом. Друзі можуть забігти на чай, але я не переймаюсь, якщо не маю чим їх пригостити. Тепер я чесно висловлюю свої думки: якщо хочу відпочити — натякаю, що час прощатися. Може, це не дуже гарно виглядає, але мене це більше не хвилює. Головне — мій комфорт. Найцікавіше те, що люди, котрі обожнюють ходити до інших у гості, ніколи не кличуть до себе. Їм простіше відпочивати на чужій території, не витрачаючи часу на приготування та прибирання. А ви приймаєте гостей? Чи можна вас назвати гостинною людиною?

Мені вже 45 років. Я більше не приймаю гостей у своєму домі

Дехто, коли приходить у гості, взагалі забуває, що вони гості. Ведуть себе неввічливо, роздають поради та зовсім не поспішають додому.

Колись я була дуже гостинною людиною, але з часом моє ставлення змінилося. Коли мені виповнилося сорок, я перестала кликати людей до себе. Для чого мені це? Мене втомлює така присутність гостей.

Свій минулий день народження я святкувала у ресторані. Це мені так сподобалося, що, напевно, завжди тепер так і буду святкувати. Хочу пояснити чому.

Влаштувати свято вдома дороге задоволення. На звичайну вечерю треба витратити багато гривень. А якщо це святкове застілля, витрати ще більші. Гості приносять скромні подарунки зараз складні часи. А потім сидять до пізньої ночі. Мені ж хочеться відпочити, а не мити цілу гору посуду і прибирати всю квартиру.

Зараз я нікого не чекаю у своїх стінах. Прибираю і готую тоді, коли мені зручно. Після домашніх свят раніше почувалася виснаженою і роздратованою. А тепер, коли свята минають, встигаю прийняти ванну і лягти спати зарано.

Тепер у мене більше вільного часу, і я використовую його на користь собі. Друзі можуть зайти на чай, і я вже не переймаюся, якщо не маю чогось до чаю. Відверто висловлюю думки і, якщо хочу спокою, без вагань натякаю на завершення розмови. Може, це здається несолідарним, але мене це вже не турбує. Дбаю насамперед про свій комфорт.

Найцікавіше, що ті люди, які так люблять ходити “по гостях”, ніколи не кличуть когось до себе. Їм легше сидіти у чужих домівках, не витрачати сили на приготування та прибирання.

А ти приймаєш гостей? Чи вважаєш себе гостинною людиною?