Є такі люди, які, як прийдуть до когось у гості, наче забувають, що вони взагалі гості. Нахабні, дають поради господарям, не квапляться йти додому коротше кажучи, як удома.
Колись я була дуже гостинною людиною, та після сорокарічного рубежу швидко змінила думку. Переступивши цей поріг, я перестала кликати в гості кого-небудь. Навіщо мені це? Дратують такі гості.
Останній день народження я святкувала у київському ресторані. Було настільки добре, що тепер святкуватиму так завжди. Зараз розкажу чому.
Влаштовувати вечірку вдома це ще той фінансовий квест. На звичайну вечерю витрачаєш чималу суму гривень. А якщо мова про святкування Різдва готуйтеся економити на чомусь іншому. Гості приходять із скромними подарунками, часи ж у нас непрості. Наївшись, зависають допізна, наче забули дорогу додому. А мені хочеться відпочити, а не перемивати гору тарілок і бігати з пилососом.
Ніяких гостей в моїй затишній квартирі так собі і вирішила. Забираюся і куховарюю лише коли душа забажає. Раніше після домашніх різдвяних свят відчувала себе виснаженою і пригніченою. А тепер після свят ванна, чаєчок і спати до десятої.
Розпоряджаюсь вільним часом як хочу. Друзі можуть забігти на чашку чаю, а я вже не хвилююсь, що в холодильнику порожньо. Відкрито висловлюю свої думки якщо хочу тиші, то делікатно вказую на вихід. Може й не елегантно, але мені комфорт важливіше.
І ось що дивно ті, хто любить гостювати у інших, ніколи не кличуть до себе додому. Їм же простіше: веселиться у чужого, аніж прибирати і готувати самого.
А ви приймаєте гостей? Можете назвати себе справжньою гостинною людиною?
