Мені вже 58, і я нещодавно прийняла рішення, за яке більшість людей мене б не зрозуміли я припинила фінансово підтримувати свою дочку. І справа зовсім не в тому, що я її не люблю і вже точно не тому, що стала «жаднюгою».
Дочка моя, Оксана, вийшла заміж за такого собі хлопця з нашого райончику в Києві. З самого початку було зрозуміло, що праця то не його стихія. Він змінював роботу частіше, ніж міняв свої обіцянки: то бос поганий, то графік не підходить, то зарплата замала, то атмосфера «токсична». Одним словом, на все у хлопця була відмазка.
Оксанка працювала, крутилась, але грошей вічно не вистачало як заведено в українській родині. І кожного місяця цей «трудоголік» знов приходив до мене з одними й тими ж словами: оренда, їжа, борги, школа для дітей. А я ну як тут відмовиш? Мама є мама!
Думала це період. Молоді ще, щось там намагаються, збються з курсу, але потім стане він уже притомним і візьме відповідальність на себе, як нормальний чоловік. Чекала
Прошли роки, а нічого не змінилося. Він все ще сидить удома, досипає після обіду, ходить з дружбанами на «пиво», обіцяє, що он-от-от щось знайде. Фактично всі ті гривні, що я давала Оксанці, перекривали витрати, які мав би покривати він. Чи ще гірше йшли на його розваги.
Він і не шукав роботу, бо знав що б не сталось, мама Оксани все розрулить. А донька моя теж не ставила його перед фактом. Легше ж до мами піти за допомогою, ніж з чоловіком лаятися.
І от я роками сплачувала квартплату і рахунки чужої сімї. На мені була вся тяжкість шлюбу, якого в мене, дякувати Богу, немає.
Останньою краплею стало, коли Оксана попросила в мене гроші на «терміновий випадок» і випадково пробовкалася, що треба покрити борг, який її чоловік наробив, граючи в більярд з друзями.
Я вже не стрималась і спитала:
А чому він не працює?
Я не хочу його «пресувати», відповіла Оксана.
Тоді я сказала чітко:
Я буду тебе підтримувати морально. Я завжди буду біля тебе і онуків. Я поруч. Але грошей більше не дам, поки ти живеш з чоловіком, який нічого не робить і не бере жодної відповідальності.
Оксанка плакала. Образилась. Сказала, що я її кинула. І це був один із найважчих моментів у моєму житті як мами.
Ось сижу і думаю може, я неправа?..
