Мені вже шістдесят. Якщо чесно, не чекаю більше у своєму домі ні друзів, ні родичів. Багато хто з моїх знайомих вважає, що я занадто горда, але відверто мені байдуже, що про мене думають інші.
Головна причина, чому я перестала приймати гостей це банальна лінь. Все те прибирання-готування просто виснажувало. Потрібно ж і все прибрати, і щось смачненького на стіл поставити. Ані сил, ані настрою для цього зараз немає. Зустрітися можна будь-де у затишній кавярні за філіжанкою кави. Навіщо тягнути людей до себе додому?
Ще одна причина людська енергетика. Знаєш, не всі приходять до тебе з добром і легким серцем. Для чого мені чути й носити на собі чужі біди й переживання? Після кожної такої гостини вдома я почувалася сх exhausted, пригніченою. Врешті-решт зрозуміла не хочу більше віддавати свій комфорт і спокій. Як тільки перестала відчиняти двері для всіх, кудись поділися мої нічні кошмари та безсоння.
Окрім того, я ж на пенсії. Сидіти вдома ну дуже вже скучно. Хочеться гуляти по місту, відвідувати щось нове, трохи розважитися. Ну який сенс усіх тягнути до себе? Всі підуть, а ти потім бігай зі шваброю й думай, чи правильно все зробила, чи смачно всім було.
У нашому місті ціла купа цікавих місць, де можна відпочити й поспілкуватися. У наш час точно немає такої потреби збиратися в чотирьох стінах, щоб відсвяткувати день народження чи ще якесь свято. Я хочу жити для себе, відпочивати, а не поратися цілий день по хаті.
Тепер моя квартира мій особистий простір, мій маленький всесвіт. Тут немає зайвих людей. Можна подумати, що я якась не дуже гостинна та й трохи відлюдькувата, але це зовсім не так.
Цікаво, а в тебе таке бувало? Поділяєш мій погляд на такі речі?
