Мені двадцять девять років. Можливо, я найдовірливіший чоловік у світі, бо до недавнього часу вважав, що у моїй родині усе гаразд. Але я помилявся у своєму виборі Моя дружина виявилася зрадницею й егоїсткою. Досі не можу повірити, що вона таке зі мною зробила.
Ми з Вікторією знайомі вже десять років, шість із них ми у шлюбі. Вона завжди була доволі уважною та турботливою, допомагала мені вести дім і піклувалася про дітей. У нас двоє дітей: син і донька. Я, за її підтримки, зумів започаткувати власну справу, яка згодом почала приносити стабільний прибуток.
Сам я працював помічником у продажах, а нещодавно відкрив інтернет-магазин одягу. Тож, поки донька ходить до садочка, а син спить, я працюю й заробляю для сімї.
Всі мої роки вага трималася біля пятдесяти чотирьох кілограмів. Після народження дитини я набрав двадцять кілограмів. Наївно сподівався, що постійний догляд за двома дітьми допоможе схуднути. Насправді все виявилося не так просто, як здається збоку. Поставив собі за мету позбутися зайвих кілограмів: правильно харчувався, займався вправами, багато пив води, відмовився від випічки, але вага стояла на місці, і це мене дуже гнітило. Через це я став невпевненим у собі.
Після народження другої дитини вже не подобався собі не відчував тієї привабливості, якою раніше пишався. А Вікторія змінилася на моїх очах: перестала проявляти приязнь, не обіймала й не цілувала мене. І це лише вершина айсберга. Ми майже не розмовляли тільки побутові питання та турбота про дітей.
Погоджуюсь, до появи дітей я почувався значно впевненіше. Зараз мені навіть важко дивитися у дзеркало. Сам розумію, що ці зміни вплинули на наші стосунки. Але я вирішив виправити ситуацію. Одного дня захотів зробити Вікторії сюрприз заніс їй обід на роботу. Дійшов до кабінету і почув розмову:
Рідна, не хвилюйся, прийду до тебе після роботи. Дружині сказав, що завалений справами вона й гадки не має, що ти існуєш!
Я не зайшов усередину, просто розвернувся й пішов.
Мабуть, вона не розуміє я набрав вагу, бо у нас спільні діти. Ідеалом вона теж не є, однак бачить лише мої недоліки. В самої ті ж проблеми із зайвою вагою.
Я задумався: може, дружина вважає мене ще й дурнем?
Не наважився говорити з Вікторією, що все чув. Що мав робити? Подавати на розлучення… А діти? Як їм буде без матері поруч? Чи робити вигляд, що нічого не сталося? Довго так не витримаю.
Поки вирішив зосередитись на собі. Записався у спортзал. Спочатку покажу, кого втратила, а там подивимось…
З усього цього я зрозумів, що треба насамперед берегти власну гідність. Коли зникає взаємна повага ніякі статуси чи діти не врятують шлюб.
Мені двадцять дев’ять років. Можливо, я найнаївніша жінка в Україні, бо ще донедавна вірила, що в моїй родині все ідеально. І я жорстоко помилялася у своїй впевненості.