Єдине, що асоціюю з моїм татом це сварки, крики, постійні скандали. Ми жили досить бідно. Моя мама, Ганна, працювала допізна, щоб забезпечити хоча б хліб на столі, а тато завжди шукав причини для конфліктів. Памятаю, одного разу ми з мамою ходили на Бессарабський ринок, щоб купити овочі. Продавець щось пожартував до мами, ми трохи посміялися. А тато дивився на маму холодними очима й нічого не сказав.
А вдома почалась справжня буря. Він кричав так голосно, що сусіди із сусідніх квартир чули все. Потім навіть підняв руку на маму Минув деякий час, і сталося ще одне колега тата на роботі пожартував, що я зовсім не схожа на свого батька, а вся в маму. Мені тоді було дванадцять. Після цього тато пішов із сімї. Сказав, що мама мене занадто балує.
З того часу грошей на життя майже не залишалося, навіть на їжу складно було знайти. Тато жодного разу не дав аліменти. Мама не захотіла тягатися по судах, тому справлялася сама як могла. Вона знайшла ще одну роботу. Я тоді навчалася в школі, намагалася вчитися якнайкраще, щоб вступити до університету. Згодом мені вдалося знайти свою першу роботу нехай і невелику зарплату у гривнях, але для нас було спасіння.
Потім в моєму житті з’явилася удача я добре одружилася. Тепер змогла реально допомагати мамі. І ось зовсім недавно прийшло повідомлення Від тата. Пише, що хоче повернути наше спілкування, відновити стосунки. Чесно скажу, я розгублена. Дехто радить зустрітися й поговорити з ним. Та правду кажучи, я зовсім не горю бажанням це робити. Я ж добре памятаю той момент, коли він покинув нас із мамою. Для мене він чужий. Не маю жодних теплих спогадів про нього. Поки мамі про це повідомлення нічого не сказала. Не знаю, як правильно вчинитиЗнову відкриваю чат від тата, перечитую його короткі слова. Здається, він очікує прощення і повернення, ніби минулі роки нічого не значили. Але я давно вже не та дівчинка, яка боялась його гніву і залежала від його настрою. Мама подарувала мені любов, яку я не могла отримати від тата. Вона виховала мене сильною, навчила боротись і не втрачати надію. Саме завдяки їй я стала тією, ким є сьогодні.
Я стираю його повідомлення, не залишаючи жодної відповіді. Потім знаходжу маму на кухні: вона готує чай, виглядає втомленою, але все одно посміхається мені тепло й ніжно. Я підходжу і тихо обіймаю її, відчуваю, як спокійно бється її серце. Знаю ми більше не потребуємо минулого. Наше майбутнє вже настало, і воно зовсім інше, ніж те, про яке мріяла з дитинства.
Мама здивовано дивиться на мене, а я просто кажу: “Я вдячна тобі за все. Ти найкраща”.
Ми разом пємо чай. За вікном сонце заливає квартиру золотим світлом. Я відчуваю: нарешті, скандали і крики залишилися далеко позаду у іншому житті, що завершилось. Наше розпочалось з любові, і цього для мене достатньо.
