Ти тільки уяви, що трапилось у мене в лютому! Чоловікові вже 45, але він досі плутає всі сімейні свята. І назвати це випадковістю не вийде 27 лютого, саме в мій день народження, він спокійно зібрався і поїхав із друзями на Десну рибалити. Вранці носиться по квартирі, шукає термос:
Оксано, ти мого термоса не бачила? Хлопці вже в машині чекають! Їдемо рибу ловити, повернусь у неділю, можу й не виходити на звязок.
Поцілував якось поспіхом у щоку, ледь не на ходу, і навіть не глянув у мій бік:
Не сумуй, купи собі щось смачненьке.
Двері грюкнули, і я залишилася ні з чим. Дивлюсь на календар 27 лютого, червоним кружечком обведено ну, ювілей же! Він не просто забув, він ще й рибалку саме цього дня вибрав.
Спочатку мені аж до сліз образливо стало. А потім осунулася і замість злості відчула якийсь холод і рішучість: так більше не буде. У голові визрів план, як зробити так, щоб він цю дату запамятав на все життя. Втілила все просто лусочно! Після його повернення на нього вже чекав «несподіваний сюрприз». Повір, тепер він мій день народження точно не забуде!
Чоловік завжди мав потаємну заначку великі гривні (майже триста тисяч!) тримав у сейфі на новий мотор для човна. Код я знала, бо звичка до «ідеальної памяті» не раз підводила.
Я відкрила сейф, і на душі так легко стало Витягла гроші й вирішила: цього разу все для себе.
Першим ділом замовила кейтеринг, накрила шикарний стіл, на якому навіть у дитинстві не святкували. Запросила всіх подруг, квартиру завалила квітами, з колонок Океан Ельзи, дівчата сміються, шампанське ллється рікою. На наступний вечір вечеря в ресторані з видом на вечірній Київ. Ну і, як фінальний акорд купила собі ту брошку, про яку мріяла роками, але завжди відкладала «на майбутнє».
В неділю повертається Ігор захеканий, задоволений із відром риби:
Ну що, зустрічай улов! Відпочили, як завжди, на славу!
Входить у вітальню і очі на лоб. Квадратні пляшки на столі, корзини з квітами в кутках, на дивані пакети з бутиків.
Що тут відбувалося? Гості були?
Аякже, відповідаю спокійно, в мене ж день народження був. Сорок пять, між іншим. Памятаєш?
Він спочатку застиг, а потім тільки зітхнув:
Оксано я просто забув, закрутився. Ну ти ж мене знаєш
Добре знаю, перебила я. Саме тому все влаштувала сама. І подарунок теж.
Він різко переводить погляд до кабінету сейф відчинений. Блідіє й летить туди. Повертається, мов привид:
Де гроші? Нічого немає! Де мої збереження на мотор?
Та ось, провела рукою по кімнаті, тут усе і є.
Ти все витратила? Це ж був двигун! Я два роки збирав!
А я, тихо кажу, двадцять пять років терпіла і чекала уваги. Ти про мій ювілей забув. Я подбала, щоб цього більше не сталося.
Сів на диван, рибу мовчазно чистить. Сваритися як? Формально це спільний бюджет.
Минає півроку збирає знову на мотор. Зате в телефоні тепер стоять нагадування: за місяць, за тиждень і за день до всіх родинних свят. Кажу ж тобі, деякі уроки виходять у добрячі гривні. Але цей він точно запамятав раз і назавжди!
