Мого чоловіка понесло від мене до моєї рідної сестри! Уявляєте собі таку іронію долі: просто зібрав свої шкарпетки і перебрався до неї. А через три роки і її покинув цього разу вже заради її найліпшої подруги.
Одружені були ми сім років. Не сказати, щоб у нас був якийсь там ідеальний роман під саундтрек Океану Ельзи, але і особливих драк з киданням борщу не було. Жили звичайно: робота, двокімнатна «хрущовка» на Троєщині, сімейні обіди по неділях. Сестра моя, Оксана, зачастила до нас, мов на чай, то так, то сяк допомогти. Інколи залишалася навіть на обід. Я їй дзвонила, коли затримувалася в офісі, приходь, допоможи з Віктором вікна помити чи кішку нагодувати. І в голову не могло прийти, що цей Віктор у ролі гостя вижене мене ж з моєї оселі!
І ось, у звичайнісінький четвер, Віктор вранці пішов нібито на роботу. На обід не повернувся. На вечерю тишина. За добу ані дзвінка, ані смс-ки. На третій день, коли вже відповідати телефоном довелося, навіть вибачення не пробурмотів. Просто: «Я не повертаюсь. Потрібно трошки віддихатися». Думаю, ну все криза середнього віку. Може, по друзях розбрівся з пляшкою пива, з футболом на фоні. Аж ні: вже наступного тижня щебече двоюрідний брат на кухні мамі мовляв, Віктор, виявляється, живе в Оксани.
Шепотіння швидко стало сурмами. Батьки, дядьки й навіть сусідка пані Ганна вже все знали. Оксана перестала відповідати на дзвінки, Віктор теж десь пропав із радарів. За кілька днів зібрала валізи й Оксана, поки я була на роботі. І ніхто навіть не подумав щось пояснити прийняли на віру, як гарячу пиріжку на базарі.
Почали жити вони на іншому березі Дніпра. Потім пішли разом по родинних посиденьках там, куди я вже не ходила. Оксана заливалася філософією: «Кохання не вибирають», а Віктор всіляко натякав, ніби був зі мною нещасним. Я залишилась сам-на-сам із соромом і серцеболем. Добре, що дітей не нажили не так боляче розправляти крила самотності.
Минуло три роки. Якось намагалась жити далі. Всі думали, що Оксана з Віктором і досі разом. Поки не прилетіла нова сенсація він її вже залишив. Знаєте з ким? З її найліпшою подругою Лесею тією самою, що завжди підтримувала, в курсі була всіх сліз, розрадила кожну сварку! Сестра моя розгублена, геть, мов борщ без буряків. А Віктор знову вигадує нову казочку про «я нещасливий, вона не така». Але, схоже, цього разу навіть бабуся Надія йому не повірила.
Зараз наша родина як холодець без мяса. Я з Оксаною не спілкуюся, вона з Лесею теж не подруги. А Віктор навіть вибачення не удосужився попросити і досі, певно, не здогадується, що розносив по родині тільки багатосерійні драми.
От така в нас, по-українськи, карма.
