Він у розпачі, стоїть переді мною і клянеться в любові, обіцяючи порвати з нею. Але не хоче полишати сина, говорить, що не може зрадити дитину. А я так більше не можу жити. Кожен його погляд, кожне слово тепер для мене — відлуння зради. Ця рана занадто глибока, щоб її загоїти. Я бачу єдиний вихід — розлучення. Він зруйнував усе, що ми створювали, і я не вірю, що це можна відновити.
Мій 60-річний чоловік живе на дві сім’ї. Чи це нормально?
Я ніколи не уявляла, що моє подружнє життя обернеться таким кошмаром. Я дізналася, що мій чоловік зраджує мені вже 15 років. Це не просто інтрижка — він живе на дві сім’ї і має дитину на стороні. Ця правда зненацька огорнула мене, як крижаний ураган, заморозивши все всередині. Я в розгубленні, не знаю, куди бігти і що робити. Вигнала його з дому, а він на колінах благає прощення. В голові — хаос, у серці — біль, і я не можу знайти спокою. Мені було 28, коли я вийшла за нього заміж у нашому маленькому містечку поблизу Львова.
Він старший за мене на два роки. Наша любов пройшла через ад і рай — ми зносили всі труднощі: бідність, сварки, негаразди. Незважаючи на бурі, трималися один за одного, як за рятувальний круг. Були часи, коли не вистачало навіть на хліб, але ми вибралися. Народили дітей, і життя почало налагоджуватися, ніби сонце пробивалося крізь хмари. На початку 2000-х справи пішли вгору. Чоловік відкрив свою фірму — невелику мережу магазинів, яка стала приносити стабільний дохід. Він усе тримав під контролем, нікому не довіряв справи, щоб не було проколів. Я не втручалася в його роботу, навіть імен продавчинь не знала. Як виявилося, серед них він знайшов своє інше життя.
Одна з цих продавчинь, юна і жвава, працювала у нього кілька років, а потім пішла у декрет. Так, вона народила моєму чоловікові сина — 15 років тому. Усі ці роки я жила в сліпому невіданні, поки він розривався між мною та нею. Йому було 46, коли він став вдруге батьком, а їй — лише 33. Тоді почалися його «нічні рибалення», «відрядження» та інші байки. Він навіть рибу привозив, щоб я не запідозрила неладного. Поки нібито їздив за товаром за кордон, проводив час із нею та їхнім сином. Як я могла бути такою сліпою? Як я не помічала цього обману?
У мене не було ані тіні сумнівів. За всі ці роки він жодного разу не дав підстав сумніватися у своїй вірності. Він був лагідним, дбайливим, завжди поряд — або мені так здавалося. Але найдивніше — деякі наші друзі знали з самого початку. Знали і мовчали, боялися відкрити мені очі. Думали, що він схаменеться, покине її і повернеться до мене повністю. Яке ж це було велике непорозуміння.
Після Нового року я звільнилася з роботи. Навіщо вона мені, якщо фірма чоловіка повністю забезпечувала нас? Але згодом магазини почали закриватися — якісь проблеми з документами. Чоловік замкнувся в собі, днями сидів удома, нервував, як звір у клітці. Я не розуміла: з нашими заощадженнями ми могли б безтурботно жити роками! А потім він поїхав «на справи» і забув телефон вдома. Він дзвонив невпинно, і я, побачивши чоловіче ім’я на екрані, вирішила відповісти — сказати, що він перетелефонує. Та у трубці пролунало жіноче:
— Любий, коли ти повернешся? Ми вже зачекалися.
Світ упав. Я затремтіла, запитала: «Хто ви? Що вас пов’язує з моїм чоловіком?» Вона спокійно відповіла:
— Нехай Олег сам усе пояснить. Він вже давно збирався.
Коли він повернувся, п’яний до нестями, я вже знала, що почую. Він зізнався: 15 років він живе на дві сім’ї. Сказав, що це моя вина — я стала більше дбати про своє здоров’я і менше уваги приділяла йому. Хотів «розважитися» з тією продавчинею, але вона завагітніла. Після народження сина він заплутався, не знав, кого обрати, і вирішив не обирати нікого — жив подвійним життям. Виявилося, він таємно відкрив ще один магазин, і всі гроші з нього йшли на ту сім’ю. На мій біль йому було байдуже.
