Слухай, хочеш розповім тобі одну історію, як ми з другом відпочивали на морі? Отже, ми сиділи у літній кавярні просто на пляжі, пили прохолодний морс і насолоджувалися запахом морського бризу. Поряд стояв кіоск з морозивом, куди постійно шикувалася черга. Раптом ми помітили, що біля кіоска утворилася якась метушня й люди фотографували щось, одні лише витріщалися.
Мій друг Іван був дуже допитливий, тож ми підійшли ближче. Там, на піску, лежала дівчина вся бліда, непритомна. Біля неї шукала допомоги мама, плакала, намагалася привести доньку до тями. Іван миттєво зорієнтувався: взяв пляшку води, обережно облили дівчину, перевірив пульс і зрозумів треба негайно робити масаж серця. А я отримав наказ дзвони в швидку.
Десь за кілька хвилин приїхали медики, забрали Анастасію (так звали дівчину) у карету “швидкої”. Але перед тим щиро подякували Івану він реально врятував життя цієї дівчини. Я був просто ошелешений не стільки тим, що мій друг так швидко відреагував, а тим, що більшість просто стояла й дивилася. Декотрі тільки знімали на телефони, інші ніби чекали чогось. Чесно, я й сам не знаю, чи зміг би так швидко втямитися у такій ситуації.
Головне, що Настя залишилася живою. Наступного ранку ми з Іваном прийшли до тієї ж кавярні на сніданок. Тільки-но сіли, як підїхали три шикарних іномарки. Іван відразу каже: “Оце так машини! Мені б таку, я вже три роки на свою збираю!” З машин вийшли шестеро чоловіків видно, кавказької національності. Вони підійшли до нас і питають: “Хто врятував учора нашу сестру?” Я відразу показав на Івана.
Хлопці подякували Івану і, не довго думаючи, віддали йому ключі від однієї з тих іномарок. Виявилося, що це були брати Насті. Вони сказали, що не могли не віддячити тому, хто врятував їхню єдину сестру. Іван ще довго не міг повірити у свою удачу він стільки років тинявся, відкладаючи гривні на машину, а тут все вирішилося за один героїчний вчинок.
Ото тобі й українська морська історія!
