Мій другий чоловік виявився чудовою людиною, яка не шкодувала грошей на покупки для мене та мого сина.
Колись у нас вважали: вийшла заміж маєш жити з чоловіком до кінця життя. Але тепер люди частіше розуміють триматися за чоловіка, який не проявляє ні турботи, ні уваги, просто безглуздо. Заради чого тягнути й намагатися врятувати шлюб, який давно вже не приносить радості? На жаль, не завжди виходить розійтися по-людськи й уберегти свою дитину від важких переживань.
Мене залишив чоловік заради іншої. Я залишилася сама з однорічним сином. Він просто заявив, що більше не цікавиться мною. Ми прожили разом шість років. Все було наче нормально, іноді сварилися, як усі. Але після народження сина він наче підмінився постійно був нервовий через дрібнички, вечорами пропадав поза домом. Я підозрювала, що у нього є інша, але вперто не хотіла вірити в це. Та одного ранку він зібрав речі та поїхав. Я лишилася з дитиною на руках.
Пів року тому я познайомилася зі своїм другим чоловіком. Остап виявився по-справжньому турботливою людиною. Він одразу помітив, як мені складно самій виховувати й утримувати дитину. Уже після другої нашої зустрічі, коли проводжав мене додому, делікатно запитав, чи не зайти разом до магазину. Уже там сам купив сину багато всього потрібного.
Мені було ніяково. Та вкладеним у його вчинки теплом і щирістю я щиро зраділа. Потім я попросила Остапа купити трохи м’яса, бо собі могла його дозволити рідко. Всі мої гроші йшли на виплату кредиту за квартиру в Києві, яку ми з першим чоловіком купили разом, і на продукти. Колись мене не лякала думка взяти іпотеку думала, будемо справлятися разом. А вийшло, що залишилась одна зі всіма труднощами.
Коли Остап сказав мені в магазині: «Бери все, що потрібно!», я розплакалася. Це була перша по-справжньому відчутна допомога! Я брала тільки найнеобхідніше, навіть не поглянула на цукерки чи фрукти. Але Остап сам поклав у кошик солодощі та апельсини. Потім ще й додав дві великі сумки продуктів і приніс їх до мого дому.
Ми зустрічалися кілька місяців, і з кожним днем я все більше розуміла, що Остап добра людина, яка справді турбується. Я відчула: для коханої жінки він нічого не пошкодує, і це було найважливіше. Він завоював мою довіру. Ми швидко одружилися. Остап став не лише турботливим чоловіком, а й чудовим батьком моєму синові.
Тепер я знаю: порожні обіцянки й красиві слова нічого не варті. Найголовніше це щире піклування й увага від того, хто поряд. Коли про тебе хтось дбає ти відчуваєш спокій і на душі з’являється любов. Я справді щаслива поруч з Остапом. Знаю: знайшла людину, якій можу довірити життя, і бути впевненою в завтрашньому дні. Саме в цьому і полягає справжнє щастя.
Соломія мала долю зустріти такого чоловіка, як Остап. Багатьом жінкам не потрібні діаманти чи шикарні апартаменти, щоб бути щасливими. Для більшості з нас головне бути потрібними, відчувати турботу й повагу.
Кохайте й будьте уважні, обираючи свою другу половинку.
