Завмираю від здивування, коли бачу, як ми тепер живемо навіть мій свекор не знаходить слів.
Я познайомилася з Владиславом на весіллі у спільних друзів. Переїхала до Львова, знайшла роботу. Чесно кажучи, я була на сьомому небі від щастя, що нарешті залишила село. Наші стосунки розвивалися дуже стрімко за рік у нас народилася донечка.
А потім усе раптово змінилося.
Чому донька у нас блондинка з блакитними очима, а ми з тобою обоє темноволосі? запитав Владислав.
Любий, напевно вона схожа на твого батька. Поглянь, вони ж однакові!
Не говори дурниць, дитина має бути схожою на когось із батьків, а не на родичів. Моя мама каже, що донька не моя.
Я хотіла сказати, що Оксана моя свекруха з самого початку була проти мене. Вона вважала, що я не кохаю її сина, а хочу просто втекти з села. Зате свекор, пан Степан, завжди був дуже прихильним. Він давно розлучений із Оксаною, має іншу родину, але про Владислава не забував ніколи.
Незабаром Владислав привів в наш дім іншу жінку. Сказав мені спакувати речі й піти. Вибирати не довелося.
Повернутися до рідної домівки не могла: батьки не хотіли приймати з дитиною. Зателефонувала до подруги Лесі вона пустила пожити кілька днів. Потім я знайшла кімнату в комуналці й переїхала туди з донькою. Але гроші закінчилися.
Одного разу я зайшла до магазину і раптом чую знайомий голос:
Де ти пропала? Я навіть в село назад їздив вас шукати! почувся голос свекра.
Добрий день. Я рада вас бачити, прошепотіла я.
Я знаю, що накоїв Владислав, йому немає виправдання. Він і його мати однакові… А зараз де ви живете?
Знімаємо з донькою кімнату.
Гаразд, я поспішаю, але повернуся вирішимо питання з житлом. Ось, тримай, має вистачити на два тижні, простягнув мені конверт з гривнями.
Я була щаслива, що принаймні зможу купити їжу і молоко.
Свекор повернувся навіть раніше, ніж обіцяв, і прийшов до нас у гості. Він був шокований тим, у яких ми жили умовах. Його нова дружина не прийняла б нас додому, але він все одно знайшов вихід витратив усі свої заощадження, купив невелику квартиру у Львові й оформив її на внучку. Я намагалася відмовитись від такого подарунка, але пан Степан був непохитний: усе це для його внучки.
Вже через місяць ми з донечкою облаштовуємо власне гніздечко. Свекор привіз меблі, навіть пральну машину.
Не поспішай віддавати доньку в дитячий садочок їй зараз потрібна мама. Я допоможу, не переживай. І навіть Марина, моя нова дружина, заспокоїлася, хоче побачити внучку.
Щиро дякую вам!
Не плач, дитино. Звертайся до мене будь-коли, я завжди допоможу. З часом все налагодиться ти побачиш.
Я вдячна долі, що в моєї донечки такий чудовий дідусь, навіть якщо не пощастило з батьком. Він зробив усе можливе, щоб полегшити нам життя.
Минули роки. Я вдруге вийшла заміж, але не забуваю про свекра Степана. Він і досі бажаний гість у нашій домівці, а ми часто навідуємося у гості до нього.
