У неділю ми з сином зазвичай ходили на сніданок у нашу улюблену кавярню «Родина» у Києві. Того дня все мало бути звичайно: мій син Данилко, я та гора млинців, від якої в нього засяяли очі. Але серед дзвону тарілок і тихих розмов у закладі сталося щось неймовірне. Щось, що нагадало мені: дитяче серце бачить те, що дорослі часто не помічають.
Я пила каву, ледве слухаючи розповідь Данилка про шкільний конкурс, коли помітив
