Мій тато залишив мене та маму, коли мені було всього дванадцять років, залишивши нас без даху над головою і без жодної підтримки. Він навіть і не намагався звернутися в поліцію, здавалося, що він просто забув про наше існування. Коли мені виповнилося пятнадцять, ми опинилися в дуже складній ситуації до нашої квартири прийшла молода пара і заявила, що мій батько пообіцяв їм одну з кімнат.
Коли мама поцікавилася у тата, у чому справа, він цинічно відповів, що ця пара для нього тепер як власні діти. Мама не змогла більше жити в комуналці і була змушена продати квартиру, а частину грошей віддала людині, яку батько вважав своєю. На залишені гроші мама через агентство нерухомості онлайн купила двокімнатну квартиру. Щоб мамі було легше виплатити кредит, я змушена була відкласти навчання на кілька років і піти працювати.
Зрештою мамине здоровя підкосилося й вона померла, залишивши мені всього рік, щоб виплатити залишок по кредиту. Саме в цей непростий рік раптом оголосився тато його вигнала з дому нова жінка. Тепер він був старий, хворий і мав маленьку пенсію фактично став безпритульним. Він благав мене про допомогу. Побачивши його, я не могла не запитати себе: він дійсно такий байдужий чи просто дурний? Після двадцяти років повної байдужості, коли він жодного разу не простягнув нам руку допомоги, а навіть забрав у мене квартиру, яка повинна була належати мені, і таким чином позбавив мене освіти й поставив у складне фінансове становище, він справді чекав від мене співчуття?
В мені не було жодної жалості. Можливо, хтось інший йому співчуватиме, але точно не я, подумала я. Для когось стороннього він зробив значно більше, ніж для мене, своєї дитини, повністю ігноруючи мої потреби і долю. Я прямо сказала йому, що якщо йому потрібна допомога, то хай звертається до тієї людини, яку він свого часу обрав замість мене, а не до дочки, яку покинув стільки років тому. Я попросила його раз і назавжди забути моє імя і адресу, бо для мене він ніколи не був і не стане справжнім батьком.
Ця історія навчила мене головному: ми не можемо вибрати свою рідню, але можемо обирати, як відповідати на несправедливість. Важливо цінувати тих, хто дійсно поруч, і берегти себе, не дозволяючи минулому зруйнувати майбутнє.
